Учням

https://m.facebook.com/volsz.gov.ua/posts/2211882722205477/

 Батькам

wym-1616863129476

 Учням,педагогам,батькам

Психолог дала поради, як повернутись до робочого процесу після карантину

УНН. Повертатись до трудової діяльності після карантину потрібно поетапно, дотримуючись режиму сну та нарощуючи роботу поступово. Свої поради щодо відновлення робочого процесу у коментарі УНН дала кандидат психологічних наук, медичний психолог Наталія Бугайова.

"Адаптаційний період для організму і психіки є стресовим. Життя в умовах карантину вимагало перебудови. Не дивлячись на те, що підвищена соціальна активність є нормою для людини, повернення до колишнього життя і трудової діяльності теж передбачає період адаптації. Найкращим є поетапний перехід", - сказала Наталія Бугайова.

Вона зазначила, що для тих, хто виходить на роботу і хоче відновити свою колишню трудову активність, необхідно відновити свій режим сну.

"Лягати спати слід в один і той же час. Спати бажано 8 годин, в крайньому випадку, час сну може бути дещо меншим, але не менше 6-ти годин, але це не повинно бути системою. Висипатися дуже важливо. Повноцінний сон необхідний для самовідновлення організму, від нього залежить рівень активності людини, в тому числі і трудової", - зазначила Наталія Бугайова.

Вона пояснила, що важливо відмовитись від використання комп'ютерів і гаджетів за дві години до сну, оскільки це шкодить нормальному засинанню. Тим більше, що для засинання потрібен гормон мелатонін, який виробляється у темряві. Мерехтіння екрану ж збуджує нервову систему і порушує перехід організму від денного режиму до нічного, викликаючи занепокоєння і безсоння.

"Для того, щоб плавно увійти в колишній трудовий ритм, бажано домовитися з роботодавцем про адаптаційний період. Прийнятними формами є: поєднання роботи у віддаленому режимі і на своєму робочому місці, позмінний режим роботи (один день – робота з дому у віддаленому режимі, другий – на робочому місці). Поступово час присутності на роботі можна збільшувати і, в підсумку, перейти до повноцінного графіку”, - додала Наталія Бугайова.

За її словами, робоче навантаження необхідно нарощувати поступово.

"Оскільки організм ще не адаптувався до колишніх умов життя, це може призвести до швидкої перевтоми, дратівливості і, у підсумку, негативно позначитися на ефективності праці. Також потрібно поступово збільшувати і фізичну активність. Можна здійснювати піші прогулянки або робити фізичні вправи на свіжому повітрі", - зазначила Наталія Бугайова.

Психолог додала, що фізичні вправи необхідні для фізичної адаптації до більш активного життя.

"Оскільки карантинні заходи ще продовжують діяти, не варто ігнорувати дотримання правил особистої безпеки. Носіння маски і окулярів, вживання антисептиків, ретельне миття рук та дотримання соціальної дистанції - не тільки знизять вірогідність інфікування, ймовірність якого зростає через контакти з великою кількістю людей, але й дозволить зберегти емоційну стабільність і впевненість в тому, що ви контролюєте ситуацію", - порадила Наталія Бугайова.

Вона також зазначила, що потрібно задіяти всі можливості для відновлення емоційного ресурсу, який потрібен для повноцінної адаптації. Для цього можна зайнятись хобі, спілкуватися з близькими, освоїти щось нове. Підійде все, що приносить позитивні емоції і наповнює енергією.

"Карантин змусив багатьох людей переглянути своє ставлення до життя і до самого себе та ще дав зрозуміти те, що світ безповоротно змінився. Але світ змінювався завжди, а те, наскільки швидко ми зможемо адаптуватися до нових умов і бути ефективними, залежить від нас і від нашої готовності прийняти все нове, що дає життя, побачивши у цих змінах не тільки проблеми, а й можливості для власного зростання та розвитку", - додала Наталія Бугайова.

https://www.unn.com.ua/uk/news/1870955-psikholog-dala-poradi-yak-povernutis-do-robochogo-protsesu-pislya-karantinu

 

 Вам, батьки!

7 способів зупинити дитячі істерики

 

Cльози, крики, вимоги зробити так, як він хоче, - з дитячими істериками стикаються абсолютно всі батьки. Істерика у дитини - це непросте випробування для обох сторін. Дитина намагається впоратися з люттю, образою та іншими почуттями, які йому ще складно витримувати. Батьки у відповідь дратуються, переживають почуття провини перед оточуючими і часто губляться між тим, що треба робити, як це буде виглядати з боку, і тим, що дійсно може допомогти зупинити істерику. Сімейний психолог міріам чачаму, автор книги «як заспокоїти важкого підлітка», підготувала кілька рекомендацій, які допоможуть вам впоратися з дитячими істериками, враховуючи при цьому те, що відбувається з дитиною.

1. Демонструйте байдужість

Коли дитина влаштовує істерику в громадському місці, ми часто відчуваємо себе ніяково, що може провокувати нашу злість і роздратування.

Цитата:
«повірте, оточуючі зовсім не вважають вас поганою матір'ю / батьком, вони в такій ситуації швидше співчувають, - каже міріам чачаму. - якщо ви не будете звертати уваги на капризи дитини, це може виявитися набагато більш ефективним, ніж якщо ви будете злитися. Найчастіше діти вередують, виключно щоб привернути вашу увагу».

2. Назвіть почуття дитини

Маленьким дітям дуже складно зрозуміти, що з ними відбувається. Вони ще не знайомі з власними почуттями і їм самим складно їх витримувати. Важливо, щоб ви допомогли дитині дати назву його переживанням: «ти зараз сердишся через те, що я не купив (купила) тобі іграшку, яку ти дуже хотів».

Висловіть співчуття і розуміння. Наприклад, ви можете сказати, що теж лютуєте, коли не одержуєте те, що хочете. Але злитися можна по-різному, не всі форми вираження почуттів красиві, корисні і дієві.

3. Залучайте дитину до боротьби з істерикою

Істерика - знак того, що дитина не справляється зі своїми почуттями. Важливо розуміти, що вона не просто намагається таким чином досягти мети, але дійсно відчуває емоційну напругу. Це допоможе не дратуватись, а об'єднати свої зусилля в боротьбі з істерикою.

Придумайте разом з дитиною жартівливу назва того, що з нею відбувається: на неї "напала злючка", прийшла "тітка істерика". Це дозволить дитині переключити свою увагу і побачити в вас свого друга, а не кривдника.

4. Не поспішайте говорити «ні»

Передбачити дитячі істерики набагато легше, ніж їх зупинити.

Цитата:
«багато батьків кажуть «ні» занадто швидко, що може миттєво довести дітей до точки кипіння», - вважає міріам чачаму. - показуючи дитині, що ви на її боці, ви зможете запобігти конфлікту. Наприклад, ви можете сказати: «я хотів (хотіла) би купити тобі цю іграшку, але, на жаль, вона занадто дорога». Таке пояснення власної позиції набагато краще, ніж коротке «ні». »

5. Запропонуйте альтернативу

Проаналізуйте поведінку дитини і ті ситуації, в яких вона зазвичай починає вередувати, і заздалегідь промовляйте з нею можливі наслідки. Наприклад, якщо ви збираєтеся в магазин і знаєте, що дитина може почати вимагати купити їй іграшку і влаштує істерику через вашу відмову, домовтеся з нею, що ви обидва будете робити в цій ситуації. Наприклад: «я збираюся в магазин. Я можу взяти тебе з собою, але тільки з умовою, що ти не будеш просити, щоб я тобі щось купила, сьогодні у мене немає такої можливості. Якщо ти все-таки почнеш вередувати, мені доведеться більше не брати тебе з собою в магазини (ми з тобою не підемо в кіно, як хотіли, і так далі)».

Таким чином ви не тільки зможете убезпечити себе від дитячої істерики, але й навчите дитину розуміти причинно-наслідкові зв'язки власної поведінки і робити перші важливі вибори у житті.

6. Направляйте енергію дитини в інше русло

Організм дитини відповідає на стрес архаїчною реакцією «битись чи тікати». Тому іноді, щоб запобігти кризі, можна запропонувати дитині альтернативу у вигляді спортивних ігор. Стрибки, танці, гра в догонялки дозволяють вивільнити енергію, накопичену для реалізації стресової реакції.

7. Дозвольте дитині загладити провину

За погану поведінку не завжди має бути обов’язкове покарання.

Цитата:
«дитина може відчувати себе жахливо після того, як зробить щось погане, - пояснює міріам чачаму. - і це вже саме по собі покарання. Якщо ви дозволите дитині зробити щось, що символічно загладить її провину, тим самим ви невербально повідомте дитині, що вона дійсно була неправа, але що ви готові прийняти її вибачення, - це дозволить вам обом рухатися далі».

https://inlviv.in.ua/zhittya/zupiniti-dityachu-isteriku-mozhna-zadavshi-vsogo-1-pitannya-unikalniy-metod-mudrogo-psihologa

 Поради учням

https://naurok.com.ua/prezentaciya-poperedzhennya-nasilstva-v-sim-6182.html

 https://vash-praktichnij-psikholog.webnode.com.ua/poradi-batkam/

 

Для батьків

https://www.slideshare.net/oliakovalchuk97/ss-49411236

 

https://naurok.com.ua/prezentaciya-poradi-dlya-batkiv-142442.html

 

На замітку батькам,педагогам,учням

Емоційна саморегуляція (самоконтроль)

 

Усе, що відбувається в нашому житті, ми спочатку оцінюємо емоційно, а потім раціонально. Іноді наша реакція випереджає думку, і ми діємо майже рефлекторно, до прикладу, коли виникає несподівана загроза життю. В окремих випадках швидка реакція корисна — вона може навіть врятувати людині життя. Однак часто вона є неадекватною, і ми розуміємо, що так не варто було чинити («Це був необдуманий вчинок, я діяв під впливом емоцій»). Такі дії можуть мати небажані наслідки — конфлікт, зіпсовані стосунки, підірвана репутація.

Надмірна емоційність властива підлітковому віку. Це пов’язано з гормональною перебудовою організму. Адже якщо до початку статевого дозрівання концентрація чоловічих і жіночих гормонів в організмі дитини стабільна, то в підлітковому віці вона зростає у 10–20 разів. Лікарі називають це «гормональним бунтом». Він зумовлює багато змін в організмі, зокрема впливає на нервову систему, пришвидшує процеси збудження. Тому підлітки часто переживають сильні емоції, страждають від перепадів настрою, стресів і депресій.

Людина значною мірою є самокерованою системою. На фізіологічному рівні ми можемо спостерігати, як наш організм адаптується до змін, відновлюється після травми чи хвороби. Психіка людини також дуже пластична. Вона здатна долати навіть дуже сильні стреси, відновлюватися після потрясінь і гоїти душевні рани.

Значення самоконтролю у житті людини.

	Емоційна саморегуляція (самоконтроль) — це розуміння природи емоцій, уміння розпізнавати їх і здатність володіти собою.

Саморегуляція допомагає досягати важливих цілей, уникати проблем, зберігати психологічну рівновагу й ухвалювати зважені рішення в будь-якому віці й за будь-яких обставин.

Ось кілька причин, чому важливо розвивати навички самоконтролю:

·         Самоконтроль допомагає виживанню. В екстремальних ситуаціях це дозволяє уникнути паніки й ухвалювати зважені рішення. ·         Контроль емоцій сприяє збереженню здоров’я. Відомо, що депресії і стреси є причиною багатьох захворювань. Самоконтроль дає змогу попереджувати частину їх згубних наслідків. ·         Самоконтроль допомагає уникати власноруч створених проблем. Багато негараздів, насамперед у стосунках, виникає через те, що люди неправильно діють чи говорять зайве, перебуваючи під впливом емоцій. Проблемою є і протилежна ситуація, коли люди повсякчас ігнорують власні емоції, не говорять про те, що їм не подобається чи викликає занепокоєння. Уміння правильно висловлювати свої почуття допомагає будувати здорові стосунки та мирно розв’язувати конфлікти.

Загальна стратегія самоконтролю.

Щоб зменшити емоційне напруження та навчитися керувати своїми емоціями, можна використовувати кілька способів: релаксацію, дихання, візуалізацію. Загальна стратегія самоконтролю полягає у наступному (мал.).

http://multycourse.com.ua/ua/page/18/42

 Інформація для батьків:

Якщо вашій дитині від 8 до 10 років, пам’ятайте, що:

1. Діти цього віку прагнуть самостійно досліджувати навколишній світ, задовольняючи інтерес до пізнання, зокрема й за допомогою Інтернету.

• 2. Враховуючи вік дитини, контроль за її діяльністю в глобальній мережі має бути досить високим.

3. У цьому віці дитина легше засвоює складний навчальний матеріал. Допомогти тут може використання навчальних і розвиваючих онлайн-завдань.

Якщо вашій дитині від 11 до 14 років, пам’ятайте, що:

1. Мотивами, які домінують у поведінці дітей молодшого підліткового віку, є: прагнення самостійності та визнання друзів, розширення власних прав, бажання зайняти гідне місце в групі однолітків.

2.У даний період особливу зацікавленість викликають інтернет-ресурси, що дають змогу підлітку спілкуватися з реальними та віртуальними знайомими.

·         Поясніть, що в Інтернеті, крім звичайних людей, можуть знаходитися авантюристи та злочинці, які здатні використати її особисті дані для злочинних дій.

·         Розкажіть дитині, що зустрічатися з віртуальними знайомими оффлайн може бути небезпечним (краще навести приклад іншої дитини, тому що підлітки до інформації від батьків ставляться критично).

·         Спонукайте дитину розповідати вам про своїх знайомих в мережі та обговорюйте з нею питання, що її зацікавили.

3. Діти 11-14 років вже прагнуть самостійності, тому дуже важливо навчити їх комп’ютерній грамотності, адже вони можуть користуватися Інтернетом у школі, інтернет-кафе чи в друзів, де зовнішній контроль відсутній.

4. Необхідно розвивати внутрішній контроль дитини й привчати її до відповідальної поведінки в онлайн-просторі з метою особистої безпеки.

·         За словами американської дослідниці Парі Афтаб, що займається питаннями безпеки дітей в Інтернеті, кращий фільтр, який може дійсно захистити в мережі та розв’язати багато інших проблем, — в голові в самої дитини, а дорослим лише потрібно допомогти налаштувати його.

5. Надто суворе контролювання з боку дорослих може викликати негативну реакцію дитини й стати причиною приховування нею діяльності в глобальній мережі.

Тому одна з найважливіших умов безпеки дитини в Інтернеті — довіра між нею та батьками. Якщо її сформовано й дитина знає, що можна з будь-яким запитанням та проблемою звернутися до мами або тата, вона не шукатиме інформацію деінде.

Звісно, загрози, які постають перед дітьми при підключенні до всесвітньої мережі, є серйозними, але було б недоцільним повністю заборонити дітям вихід в Інтернет.

Батькам варто пам’ятати, що онлайн-простір є цінним ресурсом із великою кількістю захоплюючої та навчальної інформації для розвитку малюка. А для того, щоб перебування наших дітей в мережі Інтернет було безпечним, ми маємо ознайомити їх з можливими ризиками й забезпечити необхідний захист.

 

Як захистити дитину в Інтернет-просторі?

Експерти рекомендують батькам такі  поради:

1. Створити спеціальне робоче середовище для дитини. Комп’ютер найкраще розмістити в загальній кімнаті, щоб дитина не залишалася наодинці з Інтернетом та змогла, в разі потреби, запитати вашої поради.

2. Для того, щоб діти не стали залежними від комп’ютера, варто обмежувати їхнє перебування у віртуальному світі за допомогою звичайного таймера. Але заздалегідь обговоріть з дитиною тривалість перебування в Інтернеті, щоб уникнути можливих конфліктних ситуацій.

·         Існують часові норми перебування за комп’ютером для дітей різного віку, визначені Міністерством охорони здоров’я України. Згідно з ними неперервне перебування за комп’ютером упродовж доби не повинно перевищувати:

o    10 хв для 1-2 класу;

o    15 хв для 3-5 класу;

o    20 хв для 6-7 класу;

o    30 хв для 8-10 класу.

·         Загальний час використання комп’ютера з рідкокристалічним монітором має обмежуватися:

o    30-45 хв на тиждень для першокласників;

o    2 год на тиждень для 2-6 класів (але не більше 1 год на добу);

o    2,5 год на тиждень для 7-9 класів (але не більше 1 год на добу);

o    7 год на тиждень для старшокласників.

3. Використовуйте технічні засоби захисту:

·         функції батьківського контролю в операційній системі;

·         антивірус;

·         спамфільтр.

4. Створіть «Сімейні Інтернет-правила» та роз’ясніть причини необхідності їх дотримання. Якщо ви зацікавлені в тому, аби ваша дитина навчалася не на власних помилках, частіше обговорюйте теми, пов’язані з віртуальним світом.

5. Навчайте дітей критично ставитися до інформації в Інтернеті та не повідомляти конфіденційні дані.

6. Поясніть небезпеку безкоштовного публічного Wi-Fi (ці мережі можуть робити доступними дані вашого пристрою) та розмов з незнайомцями в мережі.

7. Цікавтеся віртуальним життям вашої дитини та не ігноруйте питання, що від неї надходять. Привчайте дитину ділитися з вами враженнями про відвідування Інтернету та розповідати про те, що викликало в неї хвилювання.

 

Як знизити в дитини рівень стресу й тривоги

Дванадцять простих порад батькам, що допоможуть навчити дитину справлятися зі стресовими ситуаціями

Безсумнівно, почуття тривоги властиве не тільки дорослим, а й дітям. Його прояви виявляють практично у 20 % школярів. Однак ще більша кількість дітей переживають стрес, що не діагностується як тривожний розлад. Як же можна допомогти дітям знизити рівень стресу та тривоги?

1. Заохочуйте дітей дивитися страху в очі, а не уникати його

Якщо ми боїмось якоїсь стресової ситуації, то намагаємось уникати її. Але такий підхід не позбавляє нас від тривоги. Якщо дитина навчиться дивитися страху в очі, вона побачить, що поступово її тривога почне зменшуватись. Тіло не може тривалий час перебувати у тривожному стані, тому через якийсь час ми починаємо заспокоюватись. Як правило, тривога починає відступати через 20–45 хвилин після виникнення тривожної ситуації.

2. Поясніть дитині, що бути неідеальним – це нормально

Часто ми відчуваємо необхідність у тому, щоб наші діти досягли успіху у спорті, навчанні та інших сферах діяльності. Але іноді ми забуваємо, що діти повинні бути просто дітьми. Ось і виходить, що у школі головне отримувати оцінки, а не насолоджуватися навчанням і розумінням нових знань. Середній бал – це, звісно, добре, але можна і краще, й т. п. Усе це зовсім не означає, що прагнути до кращого не обов'язково. Треба спонукати дитину старанно ставитись до навчання, але при цьому розуміти та приймати її помилки й недоліки.

3. Зосередьтесь на позитивних аспектах

Дуже часто стурбовані й напружені діти можуть зануритись у негативні думки й самокритику. Усю свою увагу вони зосереджують на тому, що «склянка наполовину порожня», і турбуються через певні майбутні події. Чим більше ви будете акцентувати увагу на позитивних якостях своєї дитини й на позитивних аспектах ситуації, що склалась, тим легше їй буде самій зосередитись на позитивних емоціях.

4. Не забувайте про види діяльності, що сприяють розслабленню

Дітям потрібен час, щоб розслабитись і бути дітьми. На жаль, іноді навіть веселі види діяльності можуть бути цілком спрямовані на успіх і результат, а не на радість самого процесу. Дуже важливо, щоб дитина гралась і займалася чимось заради задоволення. Це можуть бути найрізноманітніші види діяльності: гра з іграшками, заняття спортом, малювання, чаювання або ж прості пустощі.

5. Сформулюйте свою модель психологічних реакцій і позитивного мислення

Ваша дитина завжди буде повторювати за вами. Якщо ви уникаєте стресових ситуацій, вона також буде всіляко ухилятись від них. Якщо ви подивитеся своїм страхам в очі, так зробить і ваша дитина. Якщо ви будете приділяти час собі та знаходити час для своїх інтересів, вона також зрозуміє, що турбота про себе є важливою частиною її життя. Якщо ви будете знаходити щось позитивне в різних ситуаціях, ваша дитина теж буде налаштовуватись позитивно. Діти наслідують поведінку своїх батьків. Тому якщо ви дбаєте про психологічне здоров'я дітей, обов'язково подбайте і про себе.

6. Винагороджуйте дитину за хоробрість

Якщо ваша дитина справляється зі своїми страхами, відзначте її похвалою, обіймами, якоюсь дрібницею на зразок наклейки або частування. Така форма мотивації не буде вважатись підкупом. Заохочуйте свою дитину, і вона буде намагатись не уникати стресових ситуацій.

7. Установіть режим сну

Визначте час, коли дитина буде лягати спати, і дотримуйтесь його навіть у вихідні. Придумайте якийсь приємний ритуал перед сном хвилин на 30–45 (наприклад, разом почитайте книгу або послухайте аудіоказку). Це допоможе дитині заспокоїтись після активного дня й легко заснути.

8. Нехай дитина не боїться проявляти неспокій

Якщо дитина каже, що їй тривожно чи страшно, не кажіть «Ні, не вигадуй», «Усе добре». Це нічим їй не допоможе. Швидше за все, це призведе до того, що дитина буде вважати, що ви не слухаєте або не розумієте її, і вона залишилась наодинці зі своїми хвилюваннями. Краще дайте відповідь на її занепокоєння словами «Ти виглядаєш трохи наляканим. Що тебе непокоїть?». Потім порозмовляйте про емоції та страхи дитини.

9. Допомагайте дитині вирішити проблему

Після того як ви запевнили, що вірите словам дитини, чуєте, про що вона каже, допоможіть їй вирішити цю проблему. Але це не означає, що ви повинні зробити все за неї. Ви повинні допомогти їй визначитися з можливими варіантами. Якщо ваша дитина може назвати кілька способів – чудово. Якщо ні, перерахуйте кілька можливих варіантів, і нехай вона вибере з них те рішення, яке, на її думку, буде найбільш сприятливим.

10. Зберігайте спокій

Діти звертають увагу на те, як реагують на певну ситуацію їхні батьки. Ми всі бачили, як спіткнувшись, маленька дитина відразу дивиться на батьків, щоб визначити, якою буде їхня реакція. Якщо батьки стурбовані, дитина заплаче. Це все тому, що малюк дивиться на реакцію батьків у тій чи іншій ситуації. Діти різного віку вловлюють емоції своїх батьків і реагують на них. Якщо ви хвилюєтеся, дитина відчує вашу тривогу й сама почне нервувати ще більше. Якщо ви хочете знизити рівень її тривоги, то повинні контролювати себе. Для цього ви можете розмовляти ще більш спокійним тоном або зробити кілька глибоких вдихів для розслаблення. Не забувайте і про свою міміку. Ваше обличчя повинно відображати спокій.

11. Виконуйте вправи для розслаблення

Іноді, щоб допомогти дитині знизити рівень стресу та тривоги, необхідні найпростіші вправи для розслаблення. Нехай дитина зробить кілька повільних, глибоких вдихів (проробляйте їх разом з нею, щоб ви дихали в одному ритмі). Або ж нехай вона уявить себе десь у тихому та приємному місці, наприклад, на пляжі чи в гамаку. Попросіть дитину закрити очі й уявити все до найдрібніших подробиць – звуки, запахи, відчуття.

Наприклад, закрийте очі й уявіть, що ви на пляжі. Прислухайтесь до шуму хвиль, які набігають і відпливають. Прислухайтесь до криків чайок. Зосередьте свою увагу на теплому піску під вашими ногами й на теплих променях сонця, які огортають теплом вашу шкіру. Ваша дитина може скористатись такою технікою розслаблення, як тільки відчує перші ознаки тривоги.

12. Ніколи не відступайте!

Справитися з тривогою та стресом – завдання непросте. У дітей дуже часто змінюється джерело тривоги. Іноді вам може здаватися, що ви тільки те й робите, що заспокоюєте свою дитину. Але якщо дитина буде регулярно застосовувати техніки для контролю рівня стресу та тривоги, то з часом навчиться справлятися зі стресовими ситуаціями. Головне – не відступати!

Джерело: https://cbo.org.ua/yak-pozbutisya-vid-trivogi-straxu-i-zanepokoyennya/
© https://cbo.org.ua/