ЗНО без стресу: поради психолога для батьків випускників

ЗНО наближається і напруга росте не тільки у майбутніх випускників, а й у батьків. Головне, дотримуватися спокою.

А так хочеться допомогти, переконати, як це важливо, якщо можна було б, здати за дитину! Адже від результатів ЗНО залежить вступ і майбутнє! Але потрібно зробити вдих, видих, і дати дитині спокій, заохочення і підтримку, радить психолог.

Не секрет, що для багатьох батьків процес складання іспитів – це дуже важлива і стресова подія. Часом навіть виражена інтенсивніше, ніж у самої дитини. Мені б хотілося дати деякі рекомендації батькам, як поводитися під час цього періоду в житті. Почнемо з того, що потрібно починати робити в першу чергу.

Дорослим самим необхідно навчитися справлятися зі своєю тривогою і перестати транслювати її у сімейне поле.

Мотивація і активний відпочинок

·         Спробувати мотивувати дитину яким-небудь заохоченням за успішну здачу. Це може бути і новий гаджет, поїздка в аквапарк або подорож. Тут дуже важливо зрозуміти про те, що яким би не було заохочення – воно повинно бути бажанням самої дитини. Ні в якому разі не нав’язане батьками.

·         У таких випадках на консультаціях я раджу батькам активно цікавитися захопленнями дитини. Наприклад, якщо син цікавиться футболом – самим вивчити історію команди, читати спортивні новини. Надалі це допоможе зближенню і буде легше зрозуміти, що важливо і цінно дитині.

·         Під час підготовки до іспитів дуже корисний активний відпочинок. Спробуйте організувати своїй дитині похід у квест-кімнату або на природу. Він може покликати з собою друзів, весело провести час, знизити рівень тривожності і відновити сили.

·         Якщо ваша дитина вже уявляє собі, ким хоче стати в майбутньому, спробуйте організувати їй «день відкритих дверей». Наприклад, якщо дитина хоче в майбутньому працювати програмістом – відвідайте разом IT-компанію. Поспілкуйтеся із людьми, успішними в цій професії. Усе це буде сприяти формуванню додаткової мотивації до підготовки до тестування.

Дружити і не повчати

·         Обов’язково хваліть свою дитину і доводьте до її розуміння, що навіть у разі поганого балу або провалу — любити менше ви її від цього не станете.

·         У жодному разі не варто намагатися навчити свою дитину того, що з висоти ваших прожитих років видається правильним і непорушним. Усі ці «треба добре вчитися», «старайся більше», «думай про майбутнє». Підлітковий вік характерний високим рівнем протиріч, бажанням усе зробити наперекір дорослим. Що більше ви будете проявляти напору і тиску — то вищий ризик протидії. Звісно, це не означає, що батькам треба взагалі мовчати і зайняти позицію спостерігача. Тут, скоріше, важлива сама модель подачі інформації. Спробуйте сказати дитині про те, що хвилюєтеся за неї, що також непокоїтеся, що для вас це важливо.

·         Використовуйте для цього спосіб «Я‑висловлювання». Звучить це приблизно так: «Коли ти не готуєшся до тестування, я хвилююся, тому що ти для мене важливий». У першій частині послання ви просто констатуєте факт поведінки дитини, не даючи їй позитивного або негативного забарвлення. У другій – повідомляєте про свої почуття у зв’язку з цим. Підводячи підсумок: батькам у такій ситуації слід займати певну середню позицію. З одного боку, не тиснути на дитину, а з іншого — бути готовими прийти на допомогу, якщо виникнуть труднощі.

 https://tutkatamka.com.ua/nathnennya/psihologiya/zno-bez-stresu-poradi-psixologa-dlya-batkiv-vipusknikiv/

 Батькам

ПРОФОРІЄНТАЦІЯ

Якщо ти з дитинства мріяв стати лікарем або космонавтом і дотепер не маєш сумніву щодо правильності свого вибору – у тебе немає проблем. Що б не говорили батьки, ти із завзятістю фанатика вивчаєш підручники з хімії чи біології або відвідуєш гурток «Юний фізик» і добре уявляєш собі, що будеш робити по закінченні школи.

Якщо це так, то ти – щасливчик. Тому що багато твоїх однолітків зовсім не уявляють собі, «ким бути» і куди вступати й чи вступати взагалі, коли продзвенить довгоочікуваний останній шкільний дзвінок.

Добре, коли проблема вибору професії тривожить – це означає твою соціальну й психологічну зрілість. Гірше, якщо тобі поки однаково: мама за ручку відведе до юридичного інституту (тому що тобі «як би подобається» професія нотаріуса), а потім виявиться, що ти терпіти не можеш перебирати нудні папірці й спілкуватися з людьми.

Труднощі професійного самовизначення виникають зазвичай у двох категорій підлітків. Перші поки не знайшли у цьому житті нічого цікавого. Так трапилося, що вчителі не зуміли пробудити в них любов до яких-небудь предметів, а таланти поки ще зариті в землю. Такі підлітки можуть добре вчитися, але вони нічим не захоплюються, життя їх досить нудне або просто монотонне. От і не можуть визначитися, чим хотілося б займатися, – тому що з того, що оточує їх у світі, ніщо не тягне особливо. Та й із чого обирати? Як правило, вони не знають, ким працює їхній татусь, хто такий іхтіолог, – і взагалі мало орієнтуються у світі професій. Друга категорія підлітків дуже активна й у навчанні і в різних інших видах діяльності. Їм цікаво все, вони відвідують одночасно три гуртки, п'ять факультативів і десять спортивних секцій. Більше того, у них усе виходить. Як говориться, якщо людина талановита – вона талановита у всьому. За що не візьметься цей чудо-підліток – у всьому досягає успіху. Однак... він теж не може визначити, що подобається йому більше, із чим він хотів би зв'язати своє життя.

Як же розібратися в собі? Психологи вважають, що при виборі професії дуже важлива відповідність між психологічними особливостями людини й відповідними характеристиками професії. Професія має бути ЦІКАВА. Якщо тобі подобаються тварини, рослини, то тобі буде цікаво у своїй професійній діяльності зіштовхуватися з об'єктами живої природи. Якщо ти любиш техніку – інтерес до неї буде підтримувати тебе у діяльності інженера-конструктора або теоретика.

Будь-яка професія вимагає, щоб у людини були присутні так звані «професійно важливі якості» – наприклад, для коректора важлива увага, для художника – образне мислення тощо. Тому, обираючи певну професію, важливо усвідомити, чи є в тебе ЗДІБНОСТІ, які відповідають професійно важливим якостям. У ситуації сумніву обирай ту професію, де твої здібності будуть максимально реалізовані у цій діяльності ти досягнеш найбільшого успіху.

Нарешті, тип професійної діяльності має збігатися із твоїм ОСОБИСТІСНИМ, характерологічним типом. Скажімо, якщо ти товариський – тобі більше підійдуть професії, пов'язані з численними контактами, а якщо емоційно нестійкий – не зможеш виконувати рутинні види діяльності, що вимагають концентрації протягом тривалого часу.

Отже, для того щоб обрати професію, необхідно, насамперед, пізнати себе. Ти напевно часто ставиш собі запитання: «Який я?», «Хто я в цьому світі?», «Навіщо я живу?». Твій характер поки тільки формується, тому не треба наклеювати собі ж ярлик і відмовлятися від професії артиста тільки тому, що ти нібито «сором’язливий». Борися, працюй над собою, пізнавай себе. І пам’ятай, що психологічні властивості людини (будь-то здібності, інтереси або риси характеру) – досить гнучкі, мінливі якості. Відомо чимало випадків, коли людині, яка не має здібностей до музики, але жагуче бажала нею займатися, вдавалося розвити музичний слух. Головне – інтерес. Запам'ятай: здібності формуються у діяльності. Звикай працювати, трудитися. На одних здібностях далеко не виїдеш. З іншого боку, інтерес – річ теж не зовсім стійка. Безліч підлітків думають, що люблять якийсь навчальний предмет, а насправді їм дуже подобається вчитель. Крім того, важко зрозуміти, чи сподобається тобі психологія або та ж економіка – адже ти в школі не вивчав нічого подібного.... Для того щоб не помилитися, треба розширювати свій кругозір стосовно світу професій. Став дорослим людям запитання про їхню професійну діяльність – як правило, люди із задоволенням розповідають про свою роботу й про студентські роки. Тоді ти зможеш усвідомлено вирішити, чи цікава тобі ця область, або все, що ти знаєш про спеціальність, на яку подаєш документи – це її назва...

Отже, розібравшись у своїх здібностях, інтересах й особистісних рисах, ти приступаєш до вибору вже не професії – а вузу або факультету. З'ясуй, які спеціальності й спеціалізації відповідають виду діяльності, що цікавить тебе. Це не завжди однозначна відповідність (наприклад, щоб ремонтувати комп'ютери, потрібно отримати спеціальність «Радіоелектроніка»). Обрання рішення має ґрунтуватися на багатьох факторах уже не психологічного характеру: репутація вузу й конкурс, думка друзів, батьків, вартість навчання. Не полінуйся й випиши на окремому аркушу паперу плюси й мінуси кожного з варіантів. Проаналізуйте дані разом із друзями й родичами. І завжди пам’ятай: остаточний вибір тільки за тобою, тому що, обираючи професію, ти обираєш долю. Професія має приносити задоволення (позитивні емоції тобі), давати адекватну фінансову винагороду (добробут твоїй родині) і забезпечувати максимальну реалізацію твоїх можливостей (користь суспільству).

 https://myprofession.com.ua/proforientaciya.php

Учням 

Онлайн-тест: дізнайся чи є насильство у твоєму житті

https://la-strada.org.ua/online-test

 

Розлади навчання в дітей: поради батькам

Поради, як допомогти дітям із розладами навчання поліпшити успішність у школі й підвищити самооцінку

Згідно зі статистикою, розлади навчання мають щонайменше 10 % людей. Однак у суспільстві існує безліч міфів про ці розлади. Спробуймо спростувати ці міфи і з'ясувати, як дитині з тим або іншим розладом поліпшити успішність у школі й підвищити самооцінку.

Що таке розлади навчання?

Насправді немає чіткого й загальноприйнятого визначення розладів навчання. Оскільки розлади навчання мають різну природу, уже довгий час не припиняються суперечки між представниками різних наук про сутність цього явища. Як наслідок, у наш час існує як мінімум дванадцять визначень розладів навчання.

 Незважаючи на розбіжності, думки вчених сходяться на тому, що:

1. Розлади навчання виявляються в низькому рівні успішності дитини в школі. Такі діти мають значну різницю між потенційним і реальним обсягом знань.

2. У дітей із розладами навчання неоднаково розвинені різні сфери (мовленнєва, фізична, навчальна та сфера сприйняття).

3. Розлади навчання не залежать від оточення дитини або атмосфери в школі.

4. Причинами розладів навчання не є затримка розумового або емоційного розвитку.

Причини розладів навчання

Причини розладів навчання до кінця не вивчені. Водночас учені виділяють такі загальні закономірності:

• деякі діти дозрівають і розвиваються повільніше, ніж їх однолітки. Унаслідок цього вони не можуть опанувати шкільну програму. Цей розлад навчання називається «затримка розвитку»;
• деякі діти з нормальним зором і слухом можуть неправильно інтерпретувати зорові та слухові сигнали через ті чи інші нез'ясовані порушення нервової системи;
• травми, отримані до народження та в ранньому дитинстві, стають причиною проблем із навчанням у старшому віці;
• діти, народжені передчасно, і ті, які мали проблеми зі здоров'ям одразу після народження, іноді відчувають труднощі з навчанням;
• розлади навчання можуть передаватися у спадок;
• розлади навчання частіше трапляються у хлопчиків, ніж дівчаток. Імовірно, причиною цього є те, що хлопчики дозрівають повільніше, ніж дівчатка.

Ранні ознаки розладів навчання

У дітей із розладами навчання можна виявити широкий спектр симптомів. До них належать: проблеми з читанням, математикою, сприйняттям, письмом, усним мовленням або розумовими здібностями. Гіперактивність, неуважність і розлади сенсорної системи також можуть бути пов'язані з розладами навчання, але самі по собі ними не є.

• Головна ознака розладів навчання – це значна різниця між досягненнями дитини у певних сферах та її загальними розумовими здібностями. Розлади навчання зазвичай стосуються п'яти сфер:
• усне мовлення: затримки, розлади й відхилення у слуховому сприйнятті й ​​мовленні;
• письмо: труднощі з читанням і письмом;
• арифметика: труднощі при виконанні арифметичних дій або розумінні базових арифметичних понять;
• мислення: труднощі при систематизації та інтеграції думок;
• пам'ять: утруднене запам'ятовування інформації.

До симптомів, пов'язаних із розладами навчання, також належать:

• низькі результати в групових тестах;
• утруднене розрізнення розмірів, форм, кольорів;
• труднощі зі сприйняттям часу;
• неправильне сприйняття власного тіла;
• неправильний порядок звуків і букв при читанні й письмі;
• незграбність рухів;
• погана зорово-моторна координація;
• гіперактивність;
• труднощі при копіюванні зразків;
• повільність виконання завдань;
• погані організаційні навички;
• вказівки та інструкції спантеличують дитину;
• труднощі при абстрактних міркуваннях і вирішенні завдань;
• неорганізоване мислення;
• одержимість певною темою або ідеєю;
• погана короткострокова або довгострокова пам'ять;
• імпульсивна поведінка, необдумані дії;
• нестійкість до фрустрації;
• неспокійний сон;
• погані взаємини з однолітками;
• надмірне збудження під час групових ігор;
• надмірна прихильність до тієї чи іншої людини;
• затримки розвитку у певних сферах (наприклад, розвитку моторики, мовлення тощо);
• поведінка, що часто не відповідає ситуації;
• нездатність передбачати наслідки своїх дій;
• дитина все бере на віру, часто піддається впливу однолітків;
• часті зміни настрою;
• погана адаптованість до змін навколишнього середовища;
• дитина часто відволікається й відчуває труднощі з концентрацією уваги;
• труднощі при прийнятті рішень;
• почергове використання обох рук як провідних;
• труднощі при здійсненні послідовних дій.

Коли ви намагаєтеся знайти в дитини будь-які з перерахованих вище симптомів, вам потрібно пам'ятати таке:

• усі симптоми в однієї людини не зустрічаються;
• деякі симптоми зустрічаються частіше, ніж інші;
• практично в кожної людини є як мінімум 2–3 симптоми;
• кількість симптомів, які є в дитини, не означають, легку чи важку форму має її розлад. Ступінь тяжкості залежить від того, чи є симптоми хронічними та в яких поєднаннях вони виявляються.

Що робити батькам, які підозрюють у дитини розлади навчання?

Батьки повинні звернутися в школу, щоб фахівці провели з дитиною тестування. Якщо тести покажуть, що дитина потребує спеціального навчання, учителі можуть порекомендувати батькам заклад, де вона може його отримати.

Водночас потрібно повести дитину до педіатра для повного медичного огляду. У результаті такого огляду можуть бути виявлені проблеми із зором або слухом, здатні викликати розлади навчання.

Як розлади навчання в дитини впливають на батьків

Дослідження свідчать, що батьки більш гостро реагують на розлади навчання, ніж на інші особливості дитини. Наприклад, якщо дитина має затримки у фізичному чи розумовому розвитку, батьки дізнаються про це в перші тижні її життя. Однак розвиток дитини з розладами навчання в дошкільному віці часто відбувається без особливих ознак, батьки при цьому навіть не здогадуються про проблему.

Коли вчителі повідомляють батькам, що їхня дитина має розлад навчання, найбільш поширеною реакцією є заперечення. У батьків цей етап може тривати довгий час, тому що вони рідше стикаються зі щоденними фрустраціями й невдачами дитини.

Дослідження американських психологів підтверджують, що батьки переживають цілу низку емоцій, перш ніж зможуть прийняти дитину та її проблему. Послідовність таких емоцій при цьому абсолютно непередбачувана. Одні батьки пропускають певні стадії, а інші залишаються на тій чи іншій стадії упродовж довгого періоду. Однак загалом вони проходять такі етапи:

• заперечення: «Нічого страшного не сталося», «У мене в дитинстві теж так було», «Він переросте»;
• звинувачення: «Ти поводишся з ним як з маленьким», «Ти занадто багато чого від нього очікуєш», «Це він успадкував від тебе»;
• страх: «Може, вони не говорять мені про справжню проблему?», «Чи, може, насправді все гірше, ніж вони говорять?», «Він зможе коли-небудь одружитися, вступити в університет, знайти роботу?»;
• заздрість: «Чому він не може бути таким же, як його сестра?»;
• смуток: «Якби не розлад, він би міг досягти багато чого»;
• торги: «Краще почекати до наступного навчального року», «Якщо ми будемо рухатися далі, можливо, зможемо вирішити проблему»;
• злість: «Учитель нічого не розуміє», «Я ненавиджу цю школу»;
• почуття провини: «Моя мама була права: потрібно було краще займатися з дитиною з раннього віку»;
• ізоляція: «Ніхто не дбає про мою дитину», «Ми з тобою залишилися удвох, ніхто нас не розуміє»;
• уникнення: «Потрібно спробувати новий метод лікування – я читав, що він має позитивні результати», «Ми будемо міняти лікарів, доки не почуємо, що цей розлад можна вилікувати».

Непередбачуваність реакції батьків може бути пов'язана ще й з тим, що батько й мати проживають різні стадії (наприклад, звинувачення й заперечення). Це може викликати додаткові складнощі у їх спілкуванні.

Однак при правильній допомозі дитині з розладами навчання можна домогтися значного прогресу. Є багато прикладів, як діти з різними розладами згодом ставали успішними юристами, менеджерами, лікарями... У наш час, коли розроблено спеціальні навчальні програми, допомогти дітям із розладами навчання стає простіше.

Рекомендації для батьків

1. Приділяйте дитині стільки часу, скільки їй буде потрібно. Вислухайте її і постарайтеся зрозуміти, що вона хоче вам сказати.

2. Забезпечте дитині достатній фізичний контакт. Торкайтеся її, обіймайте тощо.

3. Заохочуйте сильні сторони дитини, її інтереси й таланти. Урівноважуйте ними недоліки й розлади дитини.

4. Хваліть дитину, посміхайтеся їй і дружелюбно поплескуйте її по спині якомога частіше.

5. Приймайте дитину такою, якою вона є. Будьте реалістами у своїх очікуваннях і вимогах.

6. Заохочуйте дитину дотримуватися загальноприйнятих правил і розпорядку дня, брати участь у сімейних заходах.

7. Якщо дитина погано поводиться, поясніть їй, як ви ставитеся до її поведінки. Запропонуйте їй більш прийнятні моделі поведінки.

8. Допоможіть дитині виправляти свої помилки, подаючи приклад того, що необхідно робити.

9. Не прискіпуйтеся.

10. Давайте дитині домашні обов'язки, що відповідають її віку та здібностям.

11. Якомога раніше давайте дитині кишенькові гроші. Допоможіть їй спланувати, як їх витратити.

12. Купуйте дитині іграшки та ігри, що сприятимуть її розвитку. Грайте з нею в розвивальні ігри.

13. Читайте дитині книги, які їй подобаються, обговорюйте прочитане. Заохочуйте дитину ставити запитання.

14. Розвивайте здатність дитини зосереджуватися, усуваючи фактори, які відволікають (наприклад, відведіть їй окреме місце для навчання та ігор).

15. Не зациклюйтеся на шкільній програмі. Головне, щоб дитина розвивалася у її індивідуальному темпі. Заохочуйте дитину за це.

16. Зводіть дитину в бібліотеку, запропонуйте їй вибрати книгу, яка буде для неї цікавою.

17. Читайте книги, які читає дитина.

18. Заохочуйте дитину читати книги. Купуйте їй книги, читайте разом із нею, обговорюйте прочитане.

19. Допомагайте дитині розвивати самооцінку. Поясніть їй, що вона повинна перевершувати саму себе, а не однолітків.

20. Заохочуйте дитину гратися та спілкуватися з однолітками, допомагати тим, хто навколо.

21. Демонструйте позитивний приклад. Показуйте дитині, чим ви цікавитеся, діліться з нею своїми думками.

22. При потребі консультуйтеся з фахівцями. Це допоможе вам краще зрозуміти, що необхідно дитині для успішного навчання.

 https://childdevelop.com.ua/articles/school/5817/