Інформація для батьків:

Якщо вашій дитині від 8 до 10 років, пам’ятайте, що:

1. Діти цього віку прагнуть самостійно досліджувати навколишній світ, задовольняючи інтерес до пізнання, зокрема й за допомогою Інтернету.

• 2. Враховуючи вік дитини, контроль за її діяльністю в глобальній мережі має бути досить високим.

3. У цьому віці дитина легше засвоює складний навчальний матеріал. Допомогти тут може використання навчальних і розвиваючих онлайн-завдань.

Якщо вашій дитині від 11 до 14 років, пам’ятайте, що:

1. Мотивами, які домінують у поведінці дітей молодшого підліткового віку, є: прагнення самостійності та визнання друзів, розширення власних прав, бажання зайняти гідне місце в групі однолітків.

2.У даний період особливу зацікавленість викликають інтернет-ресурси, що дають змогу підлітку спілкуватися з реальними та віртуальними знайомими.

·         Поясніть, що в Інтернеті, крім звичайних людей, можуть знаходитися авантюристи та злочинці, які здатні використати її особисті дані для злочинних дій.

·         Розкажіть дитині, що зустрічатися з віртуальними знайомими оффлайн може бути небезпечним (краще навести приклад іншої дитини, тому що підлітки до інформації від батьків ставляться критично).

·         Спонукайте дитину розповідати вам про своїх знайомих в мережі та обговорюйте з нею питання, що її зацікавили.

3. Діти 11-14 років вже прагнуть самостійності, тому дуже важливо навчити їх комп’ютерній грамотності, адже вони можуть користуватися Інтернетом у школі, інтернет-кафе чи в друзів, де зовнішній контроль відсутній.

4. Необхідно розвивати внутрішній контроль дитини й привчати її до відповідальної поведінки в онлайн-просторі з метою особистої безпеки.

·         За словами американської дослідниці Парі Афтаб, що займається питаннями безпеки дітей в Інтернеті, кращий фільтр, який може дійсно захистити в мережі та розв’язати багато інших проблем, — в голові в самої дитини, а дорослим лише потрібно допомогти налаштувати його.

5. Надто суворе контролювання з боку дорослих може викликати негативну реакцію дитини й стати причиною приховування нею діяльності в глобальній мережі.

Тому одна з найважливіших умов безпеки дитини в Інтернеті — довіра між нею та батьками. Якщо її сформовано й дитина знає, що можна з будь-яким запитанням та проблемою звернутися до мами або тата, вона не шукатиме інформацію деінде.

Звісно, загрози, які постають перед дітьми при підключенні до всесвітньої мережі, є серйозними, але було б недоцільним повністю заборонити дітям вихід в Інтернет.

Батькам варто пам’ятати, що онлайн-простір є цінним ресурсом із великою кількістю захоплюючої та навчальної інформації для розвитку малюка. А для того, щоб перебування наших дітей в мережі Інтернет було безпечним, ми маємо ознайомити їх з можливими ризиками й забезпечити необхідний захист.

 

Як захистити дитину в Інтернет-просторі?

Експерти рекомендують батькам такі  поради:

1. Створити спеціальне робоче середовище для дитини. Комп’ютер найкраще розмістити в загальній кімнаті, щоб дитина не залишалася наодинці з Інтернетом та змогла, в разі потреби, запитати вашої поради.

2. Для того, щоб діти не стали залежними від комп’ютера, варто обмежувати їхнє перебування у віртуальному світі за допомогою звичайного таймера. Але заздалегідь обговоріть з дитиною тривалість перебування в Інтернеті, щоб уникнути можливих конфліктних ситуацій.

·         Існують часові норми перебування за комп’ютером для дітей різного віку, визначені Міністерством охорони здоров’я України. Згідно з ними неперервне перебування за комп’ютером упродовж доби не повинно перевищувати:

o    10 хв для 1-2 класу;

o    15 хв для 3-5 класу;

o    20 хв для 6-7 класу;

o    30 хв для 8-10 класу.

·         Загальний час використання комп’ютера з рідкокристалічним монітором має обмежуватися:

o    30-45 хв на тиждень для першокласників;

o    2 год на тиждень для 2-6 класів (але не більше 1 год на добу);

o    2,5 год на тиждень для 7-9 класів (але не більше 1 год на добу);

o    7 год на тиждень для старшокласників.

3. Використовуйте технічні засоби захисту:

·         функції батьківського контролю в операційній системі;

·         антивірус;

·         спамфільтр.

4. Створіть «Сімейні Інтернет-правила» та роз’ясніть причини необхідності їх дотримання. Якщо ви зацікавлені в тому, аби ваша дитина навчалася не на власних помилках, частіше обговорюйте теми, пов’язані з віртуальним світом.

5. Навчайте дітей критично ставитися до інформації в Інтернеті та не повідомляти конфіденційні дані.

6. Поясніть небезпеку безкоштовного публічного Wi-Fi (ці мережі можуть робити доступними дані вашого пристрою) та розмов з незнайомцями в мережі.

7. Цікавтеся віртуальним життям вашої дитини та не ігноруйте питання, що від неї надходять. Привчайте дитину ділитися з вами враженнями про відвідування Інтернету та розповідати про те, що викликало в неї хвилювання.

 

Як знизити в дитини рівень стресу й тривоги

Дванадцять простих порад батькам, що допоможуть навчити дитину справлятися зі стресовими ситуаціями

Безсумнівно, почуття тривоги властиве не тільки дорослим, а й дітям. Його прояви виявляють практично у 20 % школярів. Однак ще більша кількість дітей переживають стрес, що не діагностується як тривожний розлад. Як же можна допомогти дітям знизити рівень стресу та тривоги?

1. Заохочуйте дітей дивитися страху в очі, а не уникати його

Якщо ми боїмось якоїсь стресової ситуації, то намагаємось уникати її. Але такий підхід не позбавляє нас від тривоги. Якщо дитина навчиться дивитися страху в очі, вона побачить, що поступово її тривога почне зменшуватись. Тіло не може тривалий час перебувати у тривожному стані, тому через якийсь час ми починаємо заспокоюватись. Як правило, тривога починає відступати через 20–45 хвилин після виникнення тривожної ситуації.

2. Поясніть дитині, що бути неідеальним – це нормально

Часто ми відчуваємо необхідність у тому, щоб наші діти досягли успіху у спорті, навчанні та інших сферах діяльності. Але іноді ми забуваємо, що діти повинні бути просто дітьми. Ось і виходить, що у школі головне отримувати оцінки, а не насолоджуватися навчанням і розумінням нових знань. Середній бал – це, звісно, добре, але можна і краще, й т. п. Усе це зовсім не означає, що прагнути до кращого не обов'язково. Треба спонукати дитину старанно ставитись до навчання, але при цьому розуміти та приймати її помилки й недоліки.

3. Зосередьтесь на позитивних аспектах

Дуже часто стурбовані й напружені діти можуть зануритись у негативні думки й самокритику. Усю свою увагу вони зосереджують на тому, що «склянка наполовину порожня», і турбуються через певні майбутні події. Чим більше ви будете акцентувати увагу на позитивних якостях своєї дитини й на позитивних аспектах ситуації, що склалась, тим легше їй буде самій зосередитись на позитивних емоціях.

4. Не забувайте про види діяльності, що сприяють розслабленню

Дітям потрібен час, щоб розслабитись і бути дітьми. На жаль, іноді навіть веселі види діяльності можуть бути цілком спрямовані на успіх і результат, а не на радість самого процесу. Дуже важливо, щоб дитина гралась і займалася чимось заради задоволення. Це можуть бути найрізноманітніші види діяльності: гра з іграшками, заняття спортом, малювання, чаювання або ж прості пустощі.

5. Сформулюйте свою модель психологічних реакцій і позитивного мислення

Ваша дитина завжди буде повторювати за вами. Якщо ви уникаєте стресових ситуацій, вона також буде всіляко ухилятись від них. Якщо ви подивитеся своїм страхам в очі, так зробить і ваша дитина. Якщо ви будете приділяти час собі та знаходити час для своїх інтересів, вона також зрозуміє, що турбота про себе є важливою частиною її життя. Якщо ви будете знаходити щось позитивне в різних ситуаціях, ваша дитина теж буде налаштовуватись позитивно. Діти наслідують поведінку своїх батьків. Тому якщо ви дбаєте про психологічне здоров'я дітей, обов'язково подбайте і про себе.

6. Винагороджуйте дитину за хоробрість

Якщо ваша дитина справляється зі своїми страхами, відзначте її похвалою, обіймами, якоюсь дрібницею на зразок наклейки або частування. Така форма мотивації не буде вважатись підкупом. Заохочуйте свою дитину, і вона буде намагатись не уникати стресових ситуацій.

7. Установіть режим сну

Визначте час, коли дитина буде лягати спати, і дотримуйтесь його навіть у вихідні. Придумайте якийсь приємний ритуал перед сном хвилин на 30–45 (наприклад, разом почитайте книгу або послухайте аудіоказку). Це допоможе дитині заспокоїтись після активного дня й легко заснути.

8. Нехай дитина не боїться проявляти неспокій

Якщо дитина каже, що їй тривожно чи страшно, не кажіть «Ні, не вигадуй», «Усе добре». Це нічим їй не допоможе. Швидше за все, це призведе до того, що дитина буде вважати, що ви не слухаєте або не розумієте її, і вона залишилась наодинці зі своїми хвилюваннями. Краще дайте відповідь на її занепокоєння словами «Ти виглядаєш трохи наляканим. Що тебе непокоїть?». Потім порозмовляйте про емоції та страхи дитини.

9. Допомагайте дитині вирішити проблему

Після того як ви запевнили, що вірите словам дитини, чуєте, про що вона каже, допоможіть їй вирішити цю проблему. Але це не означає, що ви повинні зробити все за неї. Ви повинні допомогти їй визначитися з можливими варіантами. Якщо ваша дитина може назвати кілька способів – чудово. Якщо ні, перерахуйте кілька можливих варіантів, і нехай вона вибере з них те рішення, яке, на її думку, буде найбільш сприятливим.

10. Зберігайте спокій

Діти звертають увагу на те, як реагують на певну ситуацію їхні батьки. Ми всі бачили, як спіткнувшись, маленька дитина відразу дивиться на батьків, щоб визначити, якою буде їхня реакція. Якщо батьки стурбовані, дитина заплаче. Це все тому, що малюк дивиться на реакцію батьків у тій чи іншій ситуації. Діти різного віку вловлюють емоції своїх батьків і реагують на них. Якщо ви хвилюєтеся, дитина відчує вашу тривогу й сама почне нервувати ще більше. Якщо ви хочете знизити рівень її тривоги, то повинні контролювати себе. Для цього ви можете розмовляти ще більш спокійним тоном або зробити кілька глибоких вдихів для розслаблення. Не забувайте і про свою міміку. Ваше обличчя повинно відображати спокій.

11. Виконуйте вправи для розслаблення

Іноді, щоб допомогти дитині знизити рівень стресу та тривоги, необхідні найпростіші вправи для розслаблення. Нехай дитина зробить кілька повільних, глибоких вдихів (проробляйте їх разом з нею, щоб ви дихали в одному ритмі). Або ж нехай вона уявить себе десь у тихому та приємному місці, наприклад, на пляжі чи в гамаку. Попросіть дитину закрити очі й уявити все до найдрібніших подробиць – звуки, запахи, відчуття.

Наприклад, закрийте очі й уявіть, що ви на пляжі. Прислухайтесь до шуму хвиль, які набігають і відпливають. Прислухайтесь до криків чайок. Зосередьте свою увагу на теплому піску під вашими ногами й на теплих променях сонця, які огортають теплом вашу шкіру. Ваша дитина може скористатись такою технікою розслаблення, як тільки відчує перші ознаки тривоги.

12. Ніколи не відступайте!

Справитися з тривогою та стресом – завдання непросте. У дітей дуже часто змінюється джерело тривоги. Іноді вам може здаватися, що ви тільки те й робите, що заспокоюєте свою дитину. Але якщо дитина буде регулярно застосовувати техніки для контролю рівня стресу та тривоги, то з часом навчиться справлятися зі стресовими ситуаціями. Головне – не відступати!

Джерело: https://cbo.org.ua/yak-pozbutisya-vid-trivogi-straxu-i-zanepokoyennya/
© https://cbo.org.ua/

 

 

Рекомендації практичного психолога

про поведінку під час карантину

(знижуючи тривожність)

 

Життя під час карантину  повне сильних емоційних  переживань та важких виборів. В більшості випадків людський організм  знаходиться в хронічній стресовій ситуації. Це негативним чином впливає на наш психічний стан. Якщо на це вчасно не звертати увагу, то з’являться видимі аспекти її виснаження – синдром вигорання і як результат  психосоматичні захворювання. Як же зарадити цьому? На що звертати увагу, щоб бути в гармонії самим з собою. 

1. Критичне мислення. Усвідомити, що є речі, на які я не можу впливати, не можу змінити. Зрозуміти, що лежить в «полі мого впливу» (зупинити коронавірус я не можу, але можу дотримуватись гігієни та самоізолюватись). Для того, щоб не ставати рознощиком емоційного зараження – не репостити і не поширювати в родині неперевірену інформацію. Утримуватися від непродуманих коментарів, фото і відео, які можуть згубно впливати на людей з менш критичним мисленням.

2.Інформаційна гігієна. Постійне занурення у стрічку новин лише підвищить тривогу. Обрати два – три джерела інформації, яким довіряєте, і обов’язково аналізувати отримані дані. Тримати баланс між емоційністю та раціональністю. Не проводити в інформаційному потоці більше 1 години на день. Краще не робити це зранку, перед сном і на голодний шлунок.

3. Створення щоденного ритуалу (для когось – кава в певний час / заняття з йоги / онлайн відвідування музею чи опери).

 4. Позитивні емоції. Підходить все, що покращує настрій. За допомогою мобільних гаджетів, соціальних мереж зранку ділитися один з одним життєстверджуючими відео: фрагментами класичної музики, відео тварин, тощо. Тільки це не повинно перетворитися в «масовий забіг»: наприклад, тільки з 9 до 10 ранку «створюємо настрій».

5. Перенаправити тривогу. Зайнятись корисним або тим, що приносить задоволення. Читання, медитація, малювання, спорт, handmade. Навчатися новому (курси онлайн). Розписати і заповнити весь свій час таким чином, щоб все мало сенс, оскільки байдикування є живильним середовищем для виникнення панічних фантазій.

6. Спілкуватися з близькими, родичами, знайомими які знаходяться на відстані (дистанційна підтримка в месенджерах і відеозв’язок).

7. Оптимізувати закритий простір. Ситуації «закритого простору», коли вся сім’я перебуває вдома більше часу, ніж раніше (на вихідних) є дещо незвичною. Відповідно виникає необхідність по новому вибудовувати і стосунки, і спілкування, і побут тощо:

-  вміти говорити (необхідно висловлювати побоювання, які виникають: проблеми з бізнесом, проблеми зі здоров’ям, скорочення все що турбує. Не треба боятись почуттів. Адже, боятися, відчувати безсилля – це нормально. «Відключити почуття» означає перестати бути в контакті з собою. А це значить, що колись почуття «вибухнуть» і їхня сила буде деструктивною. «Дозвіл» на негативні емоції знижує напругу;

-  побут (перерозподілити «соціальні» ролі у побуті, у всіх членів родини мають бути певні обов’язки по дому);

-  робочий графік, який структурує день (розуміти, що протягом дня у нас має бути час на роботу, побут, відпочинок, спілкування і навчання з дітьми, фізичні вправи тощо).

8. Саморегуляція. Керувати власним психоемоційним станом, наприклад за допомогою таких прийомів:

- «Природні» прийоми (гумор, думки про щось хороше і приємне (наприклад, що зробимо, коли карантин завершиться), різні рухи типу потягування, розслаблення м’язів, перегляд фотографій);

- Самонакази – короткі розпорядження, які людини дає сама собі, застосовуються, коли треба себе поводити відповідним чином, але є певні труднощі з організацією власної поведінки (наприклад: «Заспокойся!» або «Не піддавайся на провокацію!» тощо).

- Вправи для м’язової релаксації, різноманітні дихальні вправи тощо. Наприклад, так зване «дихання по квадрату»: на 1,2,3,4 вдихаємо повітря, на 1,2,3,4 затримуємо дихання, на 1,2,3,4 видихаємо і знову на 1,2,3,4 затримуємо дихання. Якщо виконувати цю вправу кілька хвилин – хвилювання знижується.

9. Сон. Повноцінний відпочинок вночі. Відкладати гаджети за 1 годину перед сном.

 infinfo@ztkolegium.org.ua

• o@ztkolegium.org.ua

 

 

 Для батьттків та педагогів

До розповсюдження

Контактна особа: Олександра Заруцька zarutska@ccf.kiev.ua

Пресреліз

Школа безпеки «ТЯМ» — новий простір для формування культури безпеки, доступний для всіх

Український фонд «Благополуччя дітей» та Офіс Ради Європи в Україні за підтримки Міністерства освіти і науки України запрошують освітян і батьків сміливо подивитися в очі проблемі сексуального насильства над дітьми і навчитися їй протидіяти на сторінці віртуальної Школи безпеки ТЯМ.

Тут є «мемчики» для ненудної розмови з підлітками про безпеку. І відеокурс для освітян, які хочуть впевнено працювати в темі профілактики сексуального насильства. І поради для батьків, як побудувати довіру з підлітками. А ще — довідник про сексуальне насильство, у мережі зокрема, корисні ресурси для самоосвіти батьків, методичні розробки для роботи в закладах освіти та контакти для отримання допомоги.

Звернімося до фактів. В Україні та Європі кожна п’ята дитина зазнала бодай однієї форми сексуального насильства офлайн. Слід розуміти, що сексуальне насильство — це і небажані дотики, і демонстрація оголених частин тіла чи їхніх зображень, і прохання сфотографуватися без одягу тощо. Також треба усвідомити, що в 90% цих випадків агресором є людина, яку дитина добре знає (близький родич, друзі родини, тренери тощо). А це значить, що небажання дитини залишатися наодинці з якимось дорослим може мати серйозні причини.

За свіжими вітчизняними дослідженнями, «нереальний» та анонімний Інтернет — ще небезпечніше місце. Так, за 2020 рік 1 з 4 дітей (23,5%) зіткнулися бодай з однією з форм сексуального насильства онлайн. Тож кібергрумінг, секстинг, порнопомста — це для дорослих незрозумілі слова, а для багатьох дітей — небезпечна реальність.

Однак чи не найбільше турбує те, що майже половина дітей НЕ поділилися ситуацією насильства, яка з ними трапилася в мережі. І тільки третина тих, хто поділилися, розповіли не друзям і подругам, а дорослим: батькам, старшим сестрам чи братам, іншим довіреним людям, які направду можуть допомогти.

Тетяна Басюк, виконавча директорка Українського фонду «Благополуччя дітей» акцентує: «Про що факти й цифри говорять нам, усвідомленим дорослим? По-перше, наш обов’язок — зосередитися на запобіганні. По-друге, ми маємо виховувати дітей у культурі безпеки: демонструвати її своїм прикладом, навчати правил безпечної поведінки та вчити розпізнавати ризики відповідно до віку. По-третє, діти мають нам довіряти — і в наших силах побудувати ці довірливі взаємини з ними та вчасно прийти на допомогу, якщо вона потрібна.

Упродовж багатьох років ми не просто закликаємо — ми пропонуємо конкретні інструменти. І цього разу наш арсенал поповнився авторськими ресурсними відео для освітян та креативними нагадайками для підлітків 13–17 років. Тож відвідайте Школу безпеки «ТЯМ» — новий простір для формування культури безпеки, і станьте тямущими дорослими».

 

Школа безпеки ТЯМ пропонує освітянам в допомогу:

l  Рекомендовані Міністерством освіти і науки України методичні матеріали для профілактичної роботи з підлітками 14-18 років.

l  Можливість взяти участь в онлайн-семінарі для освітян з презентацією онлайн-курсу за зазначеними вище матеріалами.

l  Відеокурс на підтримку освітянам, які працюють чи хочуть розпочати роботу над профілактикою сексуального насильства та формуванням культури безпеки.

l  Креативні картки для підлітків із правилами безпечної поведінки, які можна використовувати на заняттях та поширювати в соціальних мережах.

l  Інтернет-сторінку Школи безпеки ТЯМ із перерахованими матеріалами кампанії, а також із довідником інформації про сексуальне насильство, порадами для батьків і контактами для отримання допомоги.

l  Інформаційно-просвітницькі постери та сувенірну продукцію для розповсюдження в закладах освіти (надішлемо на запит).

 

Батьки також можуть долучитися до кампанії:

l  Відвідати сторінку Школи безпеки ТЯМ та дізнатися більше про ризики сексуального насильства.

l  Поговорити з дітьми про правила безпеки, скориставшись допомогою наших котиків.

l  Поширювати матеріали Сторінки фонду та Сторінка уважних батьків у своїй спільноті.

 

Ви батьки? Ви освітяни? Не чекайте, поки це зробить хтось інший. Навчімо дітей захищатися разом!

 

Кампанія з підвищення обізнаності щодо запобігання сексуальному насильству над дітьми реалізується Українським фондом «Благополуччя дітей» в рамках проекту Ради Європи «Боротьба з насильством щодо дітей в Україні — Фаза II». 

Креативні партнерки кампанії — Бюро соціальних комунікацій «До речі».

_________________________________________________________________

Для довідки:

Рада Європи є провідною організацією із захисту прав людини на континенті. Вона налічує 47 держав-членів, включно з усіма державами-членами Європейського Союзу. Усі держави-члени Ради Європи приєдналися до Європейської конвенції з прав людини — договору, спрямованого на захист прав людини, демократії та верховенства права. Європейський суд з прав людини здійснює нагляд за виконанням Конвенції у державах-членах.

З 2012 року Україна є учасницею Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства (Лансаротська конвенція), яка є найбільш амбітним та всеосяжним міжнародно-правовим інструментом, спрямованим на запобігання насильству та захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства, а також притягнення винних осіб до відповідальності та сприяння міжнародній співпраці в цих сферах.

ВБО «Український фонд «Благополуччя дітей» з 2014 року приєднався до Ради Європи в боротьбі з сексуальним насильством над дітьми, зосередившись на системній первинній профілактиці. Відтоді авторськими чи адаптованими методичними та інформаційними розробками наших експерток користуються тисячі освітян і батьків по всій Україні, щоб навчати дітей правилам безпечної поведінки.

 

    У сучасному світі на особливості поведінки дітей в Інтернеті впливає всесвітня ситуація з пандемією - відсутність звичних соціальних зв'язків в офлайн, зміна режиму дня, оскільки періодично з'являється дистанційний формат навчання. Коли немає альтернативи, діти проводять більше часу в Інтернеті, адже тут вони можуть отримати те, чого їм не вистачає в певний момент в реальному житті. А зайвий час онлайн впливає на психіку дитини - вона стає більш агресивною, не контролює свої емоції, через що можуть виникати конфлікти з оточуючими. 

    Отже, з профілактичною метою у 7-Б класі був проведений урок "Не ведись - прояви свою стійкість в Інтернеті", де учні отримали знання про поняття і види шкідливого контенту, а також про важливість критичного мислення під час взаємодії з таким контентом, про важливість комунікації своїх переживань і можливості отримати допомогу, коли є в цьому необхідність, про індикатори ризикованої поведінки і про можливість отримання допомоги у фахівців.