Як зосередитися на головному?

Поради психолога УЧНЯМ під час дистанційного навчання.

 

Навчання вдома або дистанційно з будь-якого іншого місця може бути дуже ефективним, головне – самоорганізація. Прості поради допоможуть впоратися з великим обсягом роботи і навіть навчитися отримувати задоволення від занять.

            Перед початком заняття захистіться від усього, що вас відволікатиме. Передусім – мобільний телефон, навіть якщо він на вібродзвінку, навіть якщо ви плануєте тільки відповідати на СМС. Телефон треба прибрати чимдалі й діставати тільки під час перерв, про які пізніше. Також слід створити навколо себе зону тиші й спокою. Будь-яка незапланована перерва на спілкування зіб’є вас з думки й порушить той порядок запам’ятовування, який ви так довго вибудовували.

            Фізіологічні потреби теж не мають відволікати. Під час заняття вам, звичайно, захочеться пити – адже інтенсивна розумова діяльність викликає спрагу. Заздалегідь потурбуйтеся про запас свого улюбленого напою або ще краще – води. Уникайте енергетичних напоїв, якщо ваша мета – саме заняття. Перекус теж має бути приготований заздалегідь: проста і поживна їжа, наприклад, фрукти чи овочі. Уникайте їсти тільки солодке, залиште шоколадному батончику роль десерту – тоді й настрій підвищиться, і з травленням все буде гаразд. Зручний одяг, що не стримує рухів, комфортна температура в кімнаті – усе це теж дуже важливо.

            Оберіть відповідний час. Кожен знає, сова він чи жайворонок, тож для дистанційного навчання онлайн можна самому вибрати оптимальну годину для заняття: або рано-вранці, або пізно ввечері. Краще сконцентруватися й ефективно позайматися годину, ніж кілька годин боротися з утомою і вдавати активну діяльність.

            Під час занять, якщо вони тривають понад годину, робіть заплановані перерви: після кожних 45 хвилин перемикайтеся на щось інше. Краще за все походити, порухатися, можна зарядитися позитивними емоціями від спілкування з друзями (ось тут і виручить телефон), подивитися коротке відео, перекусити. Довше, ніж на 20 хвилин, відволікатися не варто – адже так можна і забути про головну мету.

Дайте відповідь собі на ті запитання, які вас турбують і відволікають від занять. Ось вони, стукаються у ваш мозок: “Як я складу іспит? Подзвонить чи не подзвонить? Вступлю чи не вступлю? Яка в мене буде професія? Скільки я зможу заробляти? Як стати краще за всіх?». На ці запитання необхідно відповісти, інакше мозок буде весь час до них повертатися. Можете навіть виписати їх на папір або обмежитися усними відповідями, головне – щоб вони були логічними, а не емоційними.

            Позбавтеся будь-якого внутрішнього негативу, пов’язаного з навчанням. Відстежте свої думки з цього приводу. Наприклад, «Я ненавиджу математику» варто замінити на «Я розумію, що математику треба здати, і я з цим впораюся». Замість «Це надто складно для мене» варто казати «Так, це складно, але я молодець і я впораюся». Улюблене пояснення «Я не можу займатися, тому що…» – далі йде виправдання: гамірно, загубилася улюблена ручка, немає підручників, закінчилася кава. Замість цього варто говорити собі й іншим: «Так, я хотів би, щоб у мене були інші умови для занять, але поки це не так, я займатимуся в будь-якій ситуації».

            Буває, що усі умови дотримані, уся родина ходить навшпиньки, найкращі онлайн-курсиготові допомогти в підготовці до іспиту, улюблена ручка на столі, зошити і книжки розкладені навкруги. А ось посидючості бракує. Хочеться бігати й стрибати, але час іде, іспит усе ближче. Що ж робити? По-перше, усвідомити, що ви належите до кінестетичного типу і потреба в русі – така ж важлива для вас, як їжа і сон, тільки треба правильно використати її в навчанні. Спробуйте такі прийоми:

 – Коли читаєте матеріал – підкреслюйте, конспектуйте, робіть таблиці. Поєднання руху з розумовою діяльністю допоможе запам’ятати матеріал, краще його систематизувати.

 

– Слухаєте лекцію і від нерухомості починаєте дрімати? Віджимайте еспандер або розтягуйте гумову стрічку. Можна також робити вправи на фітболі. Звичайно, в класі чи в бібліотеці так не вдасться, зате з онлайн-лекціями – скільки завгодно.

– Доки вчите, сидіть нерухомо й зосереджено, а коли повторюєте чи відповідаєте – можна пострибати або покидати м’ячем у стінку. Ви здивуєтеся, але запам’ятати вийде набагато більше.

Звичайно, це не всі корисні поради, але найголовніші, які допоможуть підготуватися до будь-якого іспиту і впоратися з будь-яким обсягом матеріалу.

 

   7 порад, як зосередитись на виконанні завдань:

  1.         Відгородити себе від усього, що може відволікати

  2.         Завчасно потурбуватися про фізіологічні потреби

  3.         Займатися у свій улюблений час – вранці або ввечері

  4.         Робити перерви по 15 хвилин між великими порціями матеріалу

  5.         Звільнити свій розум від зайвих питань

  6.         Перевести негатив у позитив

  7.         Дозволити собі рухатись

 

Матеріали взятті з розділу « Блог» на www.eduget.com.

 

Як подбати про дітей під час дистанційного навчання

 – поради психолога

 

Навчання онлайн – це виклик не лише для дорослих, але й в першу чергу складні зміни для наших дітей. Дітям важче навчатися дома – за статистикою кожна третя дитина відчуває підвищену тривожність та стрес пов’язані з умовами, що склалися. До того ж ізоляція і карантин дають додаткове навантаження на психологічний клімат у сім’ї.

Однією з складових стресу є втрата стабільності і структурованості, ясності, яка була до цього. Особливо важливим є чіткий розпорядок дня, режим, а зараз цього практично нема.             Проте є безліч заборон: на вулицю не виходь, мий руки, не чіпай обличчя руками, у гості до родичів та друзів не можна і ще багато слів з часткою «не». Тому, усі ці чинники впливають на пізнавальну сферу дитини, мотивацію до навчання та успішність в цілому.

Проте вихід завжди є і ситуацію можна покращити. Ось кілька рекомендацій для створення позитивної атмосфери при дистанційному навчанні:

1.      Розробити чіткий режим дня, щоб він був максимально наближеним до графіку, коли дитина відвідувала школу, садок. Це перший крок до відчуття стабільності. Раджу його візуалізувати (розписати як планування і почепити на видне місце), а головне – дотримуватися і корегувати. Це допоможе зняти емоційне навантаження та позитивно вплине на нервову систему в цілому.

2.      Організувати робоче місце. Якщо немає своєї кімнати, то принаймні облаштувати власний куточок, з необхідним обладнанням для заняття (книги, зошити, ручки, планшет, навушники). Зайві речі, які можуть відволікати, краще прибрати. Подбайте про освітлення та провітрювання робочої зони – це теж важливі чинники якості засвоєння матеріалу.

3.      Подбати про форму одягу. Сидячи дома ми не маємо все робити у піжамі. Виконувати «роль учня» буде значно простіше вдягнувши звичний одяг, який асоціюється з шкільними буднями.

4.      Робити перерви. Між онлайн-уроками та виконанням домашнього завдання має бути час на відновлення. В ідеалі 20-30 хвилин робочої активності та 30 хвилин відпочинку для дітей молодшої школи. Для старшокласників 30-45 хвилин роботи можна чередувати з 20 хвилинами відпочинку ( не у гаджетах).

5.      Підтримувати спілкування з однокласниками. Зараз є безліч можливостей організувати спільні онлайн-зустрічі, на яких можна  поспілкуватися.

6.      Завести домашнього улюбленця (якщо є можливість). Це чудова нагода розвинути у дітей відповідальність та навички піклування про братів наших менших. Наприклад, під час карантину у моїй сім’ї поселилася рибка, і ще плануємо придбати хом’ячка. Це чудові антистреси для усієї сім’ї. Альтернативою може бути вирощування рослин. Ми вирощуємо мікрозелень.

7.      Знизити очікування, мотивувати та помічати успіхи. Вчіть дітей помічати хороше у тих ситуаціях, що склалися. Є більше часу на випікання печива та спільне чаювання, можливість довше повалятися під ковдрою та побайдикувати, пограти настільну гру чи переглянути цікавий фільм, а згодом його обговорити, зайнятися творчістю, навести лад у своїх думках, планах, а згодом і у шафах, або зробити те, на що завжди бракувало часу.

Ось базові рекомендації, які допоможуть вам якісно організувати дистанційне навчання та зберегти позитивну атмосферу у вашій сім’ї. Бережіть  своє ментальне здоров`я і психологічну атмосферу у сімї!

http://sykhiv.media/yak-podbaty-pro-ditey-pid-chas-dystanciynogo-navchanny-porady-psyhologa/

 

Навчання вдома: практичні поради для вчителів від психологині Світлани Ройз

 

Дистанційне навчання – це, насамперед, не про технічні засоби, а про те, як учителю налагодити зв’язок з учнями, підтримати їх і вдало спланувати роботу.

 

Учителям важливо пам’ятати, що батьки зараз опановують невластиву для них професію. І вони відчувають таку ж надмірну напругу – відчуття небезпечності особистого простору, страх за життя і неможливість впоратися з новою ситуацією та новими компетенціями.

 

Буде коректно, якщо вчитель спитає батьків (дітей будь-якого віку), чим він може допомогти. Це запитання, яке сигналізує про готовність до контакту. Хтось із батьків скаже: “Дякую, мені нічого не потрібно”. Хтось проігнорує. А хтось дійсно скаже, що було б йому помічне, і тоді вчителю потрібно дати підтримку цій сім’ї.

 

Третє. Коли вчитель спілкується з дітьми – неважливо, якого вони віку і чи це дистанційне або безпосереднє спілкування. Діти в контакті більшою мірою з вашим емоційним станом, з тим, що ви відчуваєте, як ви говорите – а не що ви говорите.

 

Тому якщо у вас є можливість обирати час для включення, оберіть той, коли ви почуваєтесь максимально наповненими і в ресурсі, бо зараз діти потребують вашої емоційної підтримки – можливо, більше, ніж академічних знань.

ПРАКТИЧНІ ПОРАДИ

 

1. Якщо ви занепокоєні незвичною працею в онлайн-режимі, ви можете відверто сказати дітям, що це для вас новий досвід і ви трохи збентежені роботою в онлайн. Це нормально – сказати дітям будь-якого віку, що ви це робите вперше і вам дещо ніяково.

 

 

Поради для батьків  під час дистанційного навчання

 

Сьогодні діти, так само, як і дорослі, перебувають у напрузі, вони відчувають загальну тривогу від невизначеності, стану батьків, змін звичайного режиму та обмежень. Допоки немає розуміння та ясності цього питання, напруга посилюється. 

Діти під час дистанційного навчання і перебування в домашніх умовах потребують батьківської підтримки, вони очікують від батьків психологічної допомоги.
Ідеально, якщо батьки намагаються бути в контакті зі станом дитини та її почуттями, чесно говорять про свої тривоги та відчуття.

Під час карантину не вистачає простих речей: спокійних прогулянок, зміни місць перебування та відвідування своїх друзів та близьких людей.

Слід навчитися таким важливим речам, які слід зробити пріоритетними під час карантину:

✔ вміти зрозуміти і пробачити іншого члена сім’ї;

✔ поважати вибір вашої дитини;

✔ визнавати свою провину, якщо ви не праві;

✔ не розвивати конфлікт, бо кожна сварка віддаляє людей один від одного;

✔ не ображати дитину чи іншого члена сім’ї;

✔ взаємодопомога членам сім’ї.

Гарною ідеєю, від однотипних днів буде започаткування чогось одного, нового кожного тижня, наприклад: тиждень книг, тиждень обіймів, тиждень добрих слів. Все це допоможе розвитку та позитивно вплине на психологічний клімат сім’ї. 

Окремо, слід відмітити „тиждень без образ” та „тиждень без критики”. Звісно, що це ідеальний стан людини та сім’ї, коли в ній не ображаються, а постійно підтримують один одного, але в багато сімей лише вчиться такому вмінню та стану. Тому, впроваджуючи, „тиждень без образ” потрібно ще на вихідних перед початком такого тижня, домовитися, що ніхто ні на кого не ображається, тобто будь-яка звична реакція на образливий чинник відразу погашається, не дозволяючи обіді заполонити мозок, а по закінченню тижня обговорити, що було не приємним для кожного члена сім’ї. 

Обов’язковим, під час нових реалій життя буде визначення графіку життя сім’ї та дисципліна дотримання його розпорядку. Слід не забувати про час „для себе”, оскільки кожен, не залежно від ролі, яку виконує в сім’ї людина, чи то мама чи 5-річна дитина, кожен індивід потребує простору хоч маленького та певного часу, щоб побути на самоті. Головне пам’ятати, що дітей не потрібно весь час розважати. 

Головне правило карантину дорослі знаходьте час для себе і свої захоплення. Поміркувати чи може взятись писати щоденник. Ведення останнього буде вкрай доречним у нинішній ситуації, адже дія паперу та ручки позитивно впливає на психологічно-емоційний стан людини. 

Також не забувайте мотивувати себе під час карантину та гарною ідеєю буде, коли дитина буде бачити, що ви постійно працюєте також над собою, наприклад:

✔ визначте та поставте перед собою короткострокову ціль, розкажіть про неї дитині та визначте строки її реалізації. Добре, буде якщо дитина поставить перед собою свою ціль на цей же термін;

✔ напишіть пост у соцмережах про свою ціль. Дитина повинна бачити й розуміти, що батьки серйозно та наполегливо підходять до своїх бажань;

✔ долучіться до онлайн – челенджу, якщо для вас групова підтримка є важливою та приєднайте до нього свої дітей, якщо це доречно зробити, виходячи з їх інтересів.

Під карантину можна „перезагрузитись”, а відведений час перетворити на джерело більшої близькості.
            Близькість – це коли ми приділяємо увагу своїм рідним та по-іншому дивимося, відмічаючи зміни, які відбуваються, адже вони ростуть та по своєму бачать ситуацію. Для тих, хто хоче побудувати комфортні відносити зі своїми дітьми та, загалом, у сім’ї це плідний час для роботи. 

Будьте розважливі та відмічайте 5 речей, які порадували вас кожного дня та навчіть цьому мистецтву вашу дитину та інших членів сім'ї.

Будьте здорові!

 

 Режим доступу до ресурсу:https://osvitanova.com.ua/posts/3637-pamiatka-dlia-rodytelei-ot-psykholoha-kak-optymalno-orhanyzovat-dystantsyonnoe-obuchenye-rebenka

Батькам на замітку.  Як допомогти підлітку полюбити себе?

Ми живемо в світі, де зовнішність ніколи не буває достатньо привабливою - завжди «знайдеться що виправити», щоб стати ближче до рекламного ідеалу. Косметичні компанії і пластичні хірурги наживаються на комплексах і страхах - неуспішності, самотності, старості, бідності. Прийняти свою зовнішність і жити з нею в світі нелегко навіть дорослим, а підлітки особливо вразливі.

Не потрібно переконувати дитину, що вона робить проблему з порожнього місця. Наше завдання як батьків полягає в тому, щоб визнати почуття дитини - ненависть, лють, образу, страх - і допомогти створити «безпечний берег», на якому дитина зможе попрацювати над цими почуттями. Ось кілька фраз, які допоможуть налагодити діалог.

1. «ЧОМУ ТИ ТАК СЕБЕ ВІДЧУВАЄШ?»

На початку розмови дуже важливо не знецінити переживання дитини («Нісенітниця, що ти таке кажеш», «От дурниці, ну що ти вигадуєш?»). Важливо показати підлітку, що обговорювати почуття, які ми відчуваємо, - абсолютно природно. Відкрите питання дозволить дитині вільно вилити свої емоції і розповісти, чому вони виникли.

Так ви покажете підлітку, що він не помиляється, і зітрете сором, який наклався ззовні завдяки журналам, рекламі, словами ровесників... Крім того, ви зміцните довіру з дитиною і отримаєте інформацію, яка допоможе вирішити, що сказати далі.

2. «ЯК ДУМАЕШ, ЩО Б ЗМІНИЛОСЬ, ЯКБИ ТИ ВИГЛЯДАВ (А) ІНАКШЕ?»

Залежно від віку дитини це питання може задати подальшій розмові різне спрямування. Але мета одна: прояснити, чому підліток хоче виглядати по-іншому, чому ненавидить своє тіло і вважає його недостатньо хорошим. Це питання підводить до серцевини ідеального «Я» дитини.

Звідти ви зможете побудувати міст над порожнечею, що утворилася між цим ідеальним і реальним «Я». Можливо, ваша дитина вважає, що, втративши 5 кілограмів, відчує себе більш щасливою? Ця інформація допоможе кинути виклик тим висновкам про зовнішність, до яких прийшов підліток і які не відповідають реальності.

3. «ЩО В ТВОЇЙ ЗОВНІШНОСТІ ТОБІ ПО-СПРАВЖНЬОМУ ПОДОБАЄТЬСЯ?»

Визнавши негативні почуття підлітка, спробуйте цим питанням переключити його увагу на переваги - ті частини зовнішності, які він сам знаходить привабливими. Навіть якщо дитина любить в собі тільки вії, ця маленька частина створить противагу негативним думкам про тіло.

Обидва подання - «що я люблю в своїй зовнішності» і «що я ненавиджу в своїй зовнішності» - можуть співіснувати і поступово зближуватися до золотої середини, тобто до реального образу тіла.

4. «НА ЩО ЗДАТНЕ ТВОЄ ТІЛО?»

Ми так стурбовані зовнішнім виглядом, що забуваємо про приголомшливі можливості нашого тіла - і про те, що воно унікальне. Попросіть дитину подумати над тим, що він вміє завдяки тілу – можливо, легко стає на місток з положення стоячи, високо стрибає, чудово грає в футбол, швидко бігає або загинає пальці в химерні фігури? (так, останнє теж враховується).

Дитині важливо усвідомити: у кожного є те, що він робить краще за всіх, і не дивлячись на розміри, колір і можливості, всім ми і наші тіла однаково цінні.

5. «ТВОЯ ЦІННІСТЬ НЕ ВИЗНАЧАЄТЬСЯ РОЗМІРОМ ОДЯГУЧИ ЦИФР НА ВАГАХ»

Знову і знову нагадуйте підлітку, що його цінність не може вимірюватися в розмірах одягу або показаннях ваги. Уникайте слова «красивий» щодо зовнішності, воно занадто оціночне. Краще говоріть: «Твоя зовнішність чудесна».

Це послання буде день за днем зміцнювати впевненість в собі і допоможе підлітку полюбити себе, навіть якщо поки йому важко справлятися з комплексами. Розкажіть, як самі справляєтеся з переживаннями щодо зовнішності, - так підліток зрозуміє, що не самотній у своїх переживаннях.

https://klepkainfo.com/vihovannya-ditei-i-psihologiya-pidlitkiv.html

Тримай зі мною зв’язок:

5 порад як зберегти довірливі стосунки з підлітком

Якщо у підлітковому віці поряд є щира і досвідчена людина, криза все-одно відбудеться, але порівняно меншою ціною. І лякатись не варто - без цього кризового періоду дорослішання просто не відбудеться. Варто бути поряд, але не контролювати занадто, швидше витримати всю тривогу і швидкість змін.

1. Спокійний, не осуджуючий тон розмови

Із цього все починається… Скажіть, чи стали б ви слухати друга, колегу по роботі, знайомого, який з порогу почав би кричати і звинувачувати вас? Мабуть, у кращому випадку – поцікавились би, що ж трапилось.

Близькі люди, які багато часу проводять разом, зазвичай у першу чергу реагують на інтонацію, емоційне забарвлення слів, адже відомо, що почуття первинні. Тому спочатку сприймається тон - а потім, відповідно, зміст розмови.

2. Просте і не тривіальне слово – вибач!

Дорослі теж помиляються. Що зробиш? Батьки не боги. Можливо, ми так сильно намагаємося бути ідеальними батьками, заради наших дітей, що вибачення зруйнує ці титанічні зусилля. Не бійтеся, ввічливість і повага завжди того варті!

Ми готові принести свої вибачення родичам, друзям, колегам по роботі. І наші діти потребують ввічливості не менш дорослих. Це моделює шанобливе ставлення до оточуючих. Дітям дуже потрібно бачити саме таке спілкування - хороший зразок задає формат поведінки в майбутньому, а ще допомагає зрозуміти, що ніхто в цьому світі не ідеальний.

3. Віч-на-віч

Довіра – фундамент стосунків, давайте будувати якісно і на тривалий час. Тому не робіть зауважень і не обговорюйте важливі речі при сторонніх слухачах. А принижувати та критикувати підлітка при його друзях взагалі не припустимо! Хіба ви насправді плануєте повністю втратити його довіру.

Чому це так важливо? Підлітковий вік суцільно кризовий період, це час змін і перетурбацій: як в організмі, так і в зовнішньому оточенні, підліток опиняється часто сам-на-сам з проблемами, які перевищують його попередній досвід. Довірливі стосунки з старшими – місток, що дає можливість рухатись далі у невідоме і розвиватись.

4. Ти можеш!

Нагадуйте про це підлітку, коли він сумнівається у своїх силах. Невдача - це лише сигнал про те, що потрібно спробувати інші стратегії, розширити погляд на ситуацію, можливо, поговорити і порадитись із досвідченішими людьми. Без невдач не буває везіння – і всім успішним людям це відомо. І щоб досягнути бажаного результату – треба пережити ряд поразок і промахів. А найкраще, якщо б ми могли відверто поговорити з підлітком про свої спроби і невдачі, і про те, що це нам дало.

Не акцентуйтесь на помилках – завжди підкреслюйте потенціал підлітка. Це додасть йому віри у власні сили. А це і є найнеобхідніший матеріал у процесі дорослішання- цеглинка у процесі побудови здорової особистості.

5. Гумор – наше все!

Смійтеся. Багато речей, які нас як батьків дратують, швидше за все, не були б такими, якби ми просто могли посміятися над ними. Хороший сміх - чудова кнопка скидання напруги і агресії. Те, що мене смішить – вже мене не лякає! Підходьте з легкістю до тих ситуацій, на які ви і так не впливаєте – адже процес дорослішання не зупиниш – він повинен відбутися у кожного дуже індивідуально і з найменшими втратами для всіх).

https://klepkainfo.com/vihovannya-ditei-i-psihologiya-pidlitkiv.html

КРАЩЕ ПІЗНАТИ СЕБЕ

Одна із головних перешкод до пізнання себе - постійна зайнятість. Ми біжимо, нас щось відволікає, намагаємося робити кілька справ одночасно. Важко налаштуватися на самопізнання. А потрібно налаштовуватися в тихій обстановці, слухаючи думки і емоції, тіло, яке говорить на мові фізичних відчуттів.

Ми заглушаємо свою чутливість. Більшість втрачає зв'язок з собою. Відволікаючись на переписку в смартфоні за обідом, ви перестаєте відчувати смак їжі. В результаті пропускаєте сигнали, які дають зрозуміти, що ви відчуваєте, і допомагають розібратися чому....

ЧОМУ ВАЖЛИВО ЗРОЗУМІТИ СЕБЕ?

Коли ми добре знаємо себе, нам легше досягти успіху. Це логічно - якщо ми поставимо цілі, які відповідають нашим вмінням, інтересам і цінностям, набагато ймовірніше, що ми їх досягнемо.

Розуміючи себе, ми стаємо до себе добрішим - якщо ви розумієте, чому вчинили так або інакше, то бачите, що зробили все, що могли зробити в даній ситуації, і вам легше пробачити собі помилки.

Коли ви знаєте, що відчуваєте, вам простіше задовольняти свої емоційні потреби. Ви краще розумієте, що вам потрібно від інших.

Щоб жити по-справжньому, потрібно прийняти себе такими, якими ви є. Зрозуміти, що для вас важливо, і набратися мужності, щоб бути собою, а не тим, ким вас хочуть бачити інші. Ось кілька порад.

Прислухатися до себе

Які почуття викликають у вас ваші думки? Не роблячи оцінок і не засуджуючи, звертайте увагу, які емоції вони викликають. Цей процес допоможе багато усвідомити - що впливає на ваш настрій, які почуття ви відчуваєте з приводу самого себе та інших.

Якщо власні думки викликають у вас озлобленість або відчуття безпорадності, психотерапевт може допомогти вам розібратися, що ховається в глибинах вашої психіки.

Задавати собі правильні питання

Ми часто задаємо питання на зразок «Що ти робиш? Що тобі потрібно?". Замість цього запитаєте: «Що для тебе важливо? Про що ти переживаєш? »Це допоможе краще зрозуміти ваші інтереси і сенс вашого життя.

Якщо нам нецікаво те, що ми робимо, життя перетворюється в обтяжливий обов'язок, втрачає сенс. Навпаки, якщо займаємося тим, що важливо, то відчуваємо прилив енергії і знаходимо сенс. Складіть список того, що для вас важливо, і подумайте, наскільки ці цінності присутні в повсякденному житті.

Звертайте увагу на те, що хвилює вас у поведінці інших

Ми багато чого можемо дізнатися, звертаючи увагу на те, що нам не подобається в інших. Карл Юнг запропонував використовувати термін Тінь - ті частини нашої особистості, про яких ми не хочемо знати. Він звернув увагу, що ми часто помічаємо в інших те, що не хочемо бачити в собі. Якщо почнемо розбиратися, чому деякі люди нас так сильно дратують, то зможемо встановити контакт з цими прихованими частинами нашої особистості - а саме вони допомагають нам зростати і розвиватися.

В якості ілюстрації психолог Ліза Марчіано наводить приклад з життя: «Моя колишня колега була дуже привабливою жінкою і прекрасно це розуміла. Вона обожнювала фліртувати і бути в центрі уваги. Мене це дратувало. Коли я це помітила, мені стало цікаво, чому ці якості викликали у мене настільки сильні емоції.

У нашій родині вважалося, що краще не привертати до себе уваги, нас ледь не на пряму переконували, що пишатися чужою увагою соромно. Коли я зрозуміла, що ті якості, які дратували мене в колезі, я заборонила собі проявляти, то змогла дозволити собі відновити контакт зі своїми «тіньовими» бажаннями - іноді опинятися в центрі уваги».

 https://klepkainfo.com/vihovannya-ditei-i-psihologiya-pidlitkiv.html