Учням

Рекомендації психолога «Як залишатися спокійним в ситуації підвищеної соціальної напруги»

Часто, коли зіштовхуєшся з обставинами, які здаються незрозумілими, то виникає тривога й відчуття невпевненості у своїй безпеці. Я підскажу, як ефективно побороти панічний стан і закрити за ним двері.

• Намагайтеся обмежити кількість інформації, яку ви споживаєте.
• Не довіряйте фейковій інформації.
• Займіться тим, що допоможе вам відволіктися.
• Навчіться техніці «Протистресове дихання»: повільно виконуйте глибокий вдих через ніс (на 1,2,3,4); на піку вдиху затримайте подих (на 1-2), після чого зробіть видих через рот якомога повільніше (на 1,2,3,4,5,6). Це заспокійливе дихання. Постарайтеся уявити собі,що з кожним глибоким вдихом і тривалим видихом ви позбавляєтеся від стресової напруги.
• Пригадайте ситуації, які вам потрібно було вирішити. Одна з ключових фраз, яка допомогла «Заспокоїтись».
• Намагайтесь критично мислити.
• Потурбуйтесь про себе. Виконуйте фізичні вправи. На деякий час ізольовуйтесь від усього.
• Задоволення від процесу гри з рідними: настільні ігри на розвиток мислення, ігри на розвиток уяви, зробіть щось своїми руками (виріб, малюнок).
Візьміть ситуацію під свій контроль!

Психологічний «чемоданчик самодопомоги»
Наодинці або разом з членами родини виконайте вправу. На аркуші паперу пропишіть закінчення речень:
• Що змінилося в моєму сьогоднішньому дні?.........
• Що я можу зробити корисне, коли в мене з'являється більше часу?........
• Які я знаю і роблю вправи, щоб не хвилюватися?............
• Мої дії, щоб не підпасти під загальний панічний страх ...........
• Що я можу рекомендувати друзям, щоб не хвилювалися?..........
• Якщо я буду притримуватись рекомендацій (правил) правильної поведінки в тій чи іншій ситуації, то я буду......
Пам'ятайте: якими складними не були б часи, не варто віддавати всі сили на негативне сприйняття.
Візьміть за правило - запам‘ятовувати кожен день те, що викликає у вас позитивну емоцію.
Здоров'я всім!
 

 

Актуальні рекомендації батькам про те, як упоратися з проблемами в поведінці дитини

проблеми в поведінці дітей

Іноді діти поводяться жахливо: не слухають батьків, сперечаються з ними й зухвало відповідають на будь-яке зауваження, ображають своїх однолітків на дитячому майданчику, забирають речі. Батькам доводиться нелегко, коли їхні діти поводяться подібним чином. Розглянемо найбільш поширені проблеми в поведінці дитини, спробуємо з'ясувати, як їх розпізнати, як з ними впоратися.

Яка поведінка вважається нормальною?

Чіткого визначення «нормальної» поведінки немає. Вона залежить від віку дитини, її характеру, емоційного розвитку та оточення, в якому вона виховується.

    У цілому, нормальною можна вважати поведінку, прийнятну для даного віку, рівня розвитку в суспільстві й культури. Навіть якщо поведінка не відповідає очікуванням соціуму або культури, її можна вважати нормальною за умови, що вона нормальна для відповідного віку й не завдає шкоди тим, хто дитину оточує.

Що говорить про відхилення від норми

Якщо дитина іноді впадає в істерику, сперечається або кричить - це нормально. Але якщо така поведінка проявляється щодня – у батьків є привід для занепокоєння. Зверніть увагу на наступні ознаки, що свідчать про проблеми в поведінці:

• Дитині важко справлятися зі своїми емоціями. У неї трапляються вибухи емоцій з найменшого приводу.
• Дитина стає імпульсивною. Вона може ламати або розкидати речі, кричати або проявляти деструктивну поведінку іншими способами.
• Комунікабельна дитина раптом замикається в собі, сперечається, стає зухвалою без явної на те причини.
• Дитина часто бреше, краде або забирає речі, які їй не належать.
• Погана поведінка в школі: бійки, запізнення та прогули.
• Частішають сварки й конфлікти з однолітками, що впливає на її соціальне життя.
• Вона не може сконцентруватися на чому-небудь, стає неспокійною, ледачою або неуважною.
• Сексуальна поведінка дитини не відповідає її віку.
• Вона заперечує всі ваші вказівки, порушує встановлені правила просто для того, щоб розгнівати вас.
• Дитина завдає собі каліцтва або замислюється про це. Висловлює думки про самогубство.

З незначними проявами подібної поведінки можна впоратися, змінивши стиль виховання або скориставшись допомогою психолога. Але є ряд проблем у поведінці, впоратися з якими не так просто. Розглянемо їх докладніше.

Поширені проблеми з поведінкою дитини

Діти часто порушують правила й бунтують проти загальноприйнятих норм для того, щоб подивитися на реакцію тих, хто їх оточує. Так вони дізнаються, яка поведінка прийнятна, а яка – ні. Для цього вони використовують такі моделі поведінки.

Неповага й зухвалість

Коли ваша трирічна донька розмовляє з вами зухвало, – це може здатися смішним. Коли доньці вже 7 років, на всі ваші прохання вона говорить «ні» й переходить на крик – це починає дратувати. Якщо не взяти ситуацію під контроль, така поведінка може призвести до постійних суперечок між батьками й дитиною. Як діяти в таких випадках?

• Дитина сперечається, але підпорядковується вашим вказівкам? Тоді не звертайте уваги на таку поведінку. Ігнорування поганої поведінки може бути досить ефективною тактикою.
• Якщо дитина виконує ваші прохання, але при цьому сперечається? У цьому немає нічого страшного. Поясніть їй, що відчувати злість - нормально, але неприпустимо розмовляти з вами неповажним тоном.
• У випадку, коли відповідна реакція дитини загрожує ближнім або їй самій, потрібно бути уважним до того, що вона говорить, і тримати ситуацію під контролем.
• Не реагуйте імпульсивно. Дайте дитині заспокоїтися й тільки після цього спокійно поговоріть із нею. Поясніть, яка поведінка прийнятна, а яка - ні.
• Установіть обмеження й поясніть, що за погану поведінку дитина понесе покарання. Не погрожуйте, просто констатуйте факт, що у випадку поганої поведінки вона не піде в кіно або не отримає морозиво.
• Озвучте свої очікування з приводу бажаної поведінки.
• Подумайте про те, як ви поводитеся з дитиною або з іншими людьми в її присутності. Ви виявляєте грубість або неповагу? У випадку позитивної відповіді – перегляньте свою поведінку.

Лихослів'я

Відчуваючи злість, діти підвищують голос і кричать. Якщо дитина починає лихословити ще до того, як їй виповнилося 10 років – це серйозний привід для занепокоєння. Зазвичай діти кричать або лаються, щоб затіяти суперечку з батьками або просто настояти на своєму. В такому випадку дотримуйтеся наступних рекомендацій:

• Переконайтеся, що ви самі не використовуєте лайливі слова в присутності дітей.
• Не допускайте лихослів'я вдома.
• Чітко поясніть, що за подібну поведінку її чекає покарання, і завжди дотримуйтеся цієї домовленості.
• Якщо лихословить дитина молодшого віку – негайно зробіть їй зауваження. Поясніть, що це погані слова і люди не люблять тих, хто їх вживає.

Ви через необережність вжили подібне слово в присутності дитини? Тоді негайно перепросіть. Можна навіть попросити дитину нагадувати вам, що це погане слово, щоразу, коли ви його скажете.

Агресивна або жорстока поведінка

Відчувати злість – нормально для дитини, як і для дорослої людини. Коли злість переходить у жорстоку або агресивну поведінку – це свідчить про емоційні проблеми. Перепади настрою, психози, розлади поведінки, травми, імпульсивність або фрустрації можуть викликати агресію в дитини. Іноді вона може використовувати агресію з метою самозахисту.

Дитина вчиться агресивної поведінки. Задумайтесь, яка емоційна обстановка оточує її вдома.

• Найпростіший спосіб відповідати на агресивну поведінку дитини – накричати на неї у відповідь. Але цим ви покажете дитині поганий приклад. Діти вчаться долати свої імпульси й емоції у своїх батьків. Тому, замість того, щоб підвищувати голос, заспокойтеся й заспокойте дитину;
• Співчувайте дитині, приймайте її почуття, але поясніть їй, що битися або кусатися неприпустимо. Скажіть: «Я розумію, що ти гніваєшся. Але битися й кусатися не можна. Ні в якому разі!»
• Поясніть дитині, що у випадку агресивної поведінки вона буде покарана. Запропонуйте їй альтернативний варіант. Наприклад, навчіть її використовувати фрази «Я гніваюся», «Мені це не подобається» замість проявів жорстокості.

Показуйте дитині позитивний приклад адекватної поведінки й не застосовуйте фізичного покарання. Також заохочуйте позитивну, неагресивну поведінку дитини.

Брехня

Діти часто говорять неправду. Батьки хвилюються, викриваючи дитину в брехні. Ви можете відчувати себе зрадженими, ображеними й навіть сумніватися, чи зможете ви в майбутньому довіряти малюкові. Щоб запобігти брехні, дотримуйтеся наступних порад:

• Не сприймайте брехню як знак особистої неповаги. Подивіться на ситуацію з точки зору дитини й постарайтеся зрозуміти, що змусило її сказати неправду.
• Діти можуть говорити неправду через страх, що за правду їх покарають. Хваліть малюка за хорошу поведінку. Так у нього не буде необхідності говорити неправду.
• Учіть дитину бути чесною з іншими на своєму прикладі.
• Установіть покарання за брехню. Такий захід не повинен обговорюватися з дитиною.

Булінг

Булінг – серйозна проблема, яка може призводити до емоційного й фізичного насильства над жертвою. Діти використовують булінг, щоб відчути власну силу. Крім того, таким способом вони самі вирішують свої соціальні проблеми. Коли вони не можуть упоратися зі своїми емоціями, вони вдаються до булінгу. Якщо ви виявили, що ваша дитина замішана в цьому, дійте негайно.

• З ранніх років учіть дитину, що знущатися над іншими – це погано. Поясніть, чим поганий булінг, хто такі розбишаки, наведіть дитині приклади. Наприклад, ви можете сказати: «Розбишака – це людина, яка обзиває інших людей, знущається над ними або силою забирає їх речі».
• Як можна раніше встановлюйте правила вдома. Скажіть дитині: «У нас вдома знущання над іншими неприпустимі» або «Знущання над іншими не зійде тобі з рук».
• Слідкуйте за поведінкою ваших дітей. Якщо ви помітите, що старші знущаються над молодшими, негайно припиняйте таку поведінку.

Маніпуляції

Батькам надзвичайно складно боротися з маніпулятивною поведінкою. Діти часто поводяться імпульсивно, брешуть або плачуть, щоб отримати те, що вони хочуть. Якщо ви дивитеся крізь пальці на погану поведінку дитини, вона розуміє, що їй дозволено так поводитися. Наприклад, якщо малюк влаштовує істерику, вимагаючи цукерку, і ви купуєте йому одну – це яскравий приклад маніпуляції.

Говорячи простими словами, дитина використовує маніпуляцію для отримання влади. Але ви завжди можете зламати цю модель поведінки та припинити спроби маніпуляцій.

• Будьте готові до того, що дитина буде чинити опір щоразу, коли ви скажете їй «ні».
• Дайте зрозуміти дитині, що якщо ви говорите «ні» – це означає «ні». Поясніть дитині свою позицію, але не виправдовуйтеся.
• Не обговорюйте встановлені правила. При цьому постарайтеся зрозуміти позицію дитини.

Низька мотивація й лінь

Іноді може здаватися, що дитину абсолютно нічого не цікавить. Ні навчання, ні мистецтво, ні навіть ігри. Вона відмовляється брати участь абсолютно в усьому. Мотивувати дитину – непросте завдання, особливо, якщо вона ледача й завжди знаходить виправдання своїй ліні. Якщо ваша дитина відчуває труднощі з мотивацією, дотримуйтеся таких рекомендацій:

• Не показуйте занепокоєння з приводу такої поведінки. Діючи так, ви можете здатися занадто наполегливими й викликати опір.
• Розповідайте дитині історії зі свого дитинства, щоб підбадьорити її й мотивувати спробувати щось нове.
• Не змушуйте малюка займатися чим-небудь. Дозвольте йому вибрати заняття до душі. Діти охоче займаються тим, що вони вибрали самі.
• Погляньте на ситуацію збоку й подумайте, чи не здійснюєте ви тиску на дитину. Розпитайте, що дійсно її мотивує. Подивіться на дитину як на самостійну особистість і постарайтеся зрозуміти її інтереси.
• Допоможіть малюкові знайти способи самомотивації. Це більш ефективний спосіб, ніж мотивація ззовні.

Погана поведінка в школі

«Ненавиджу школу» – такі слова батьки часто чують від своїх дітей. Відмова ходити в школу або виконувати домашнє завдання завдає батькам багато клопоту. Така поведінка може мати різні причини: булінг, проблеми з навчанням, бунт проти загальноприйнятих правил або тривога через відокремленість від батьків.

• Знайдіть джерело проблем. З'ясуйте, чому дитина відмовляється ходити до школи або робити домашні завдання. Якщо в неї труднощі з навчанням і засвоєнням матеріалу, допоможіть їй надолужити згаяне.
• Можливо, дитині буде потрібний час, щоб підвищити успішність у школі. Зміни не відбуваються швидко.
• Заохочуйте позитивну поведінку, але не намагайтеся її підкупити. Наприклад, ви можете сказати дитині: «Ти заслужила морозиво, тому що зробила домашнє завдання без нагадувань».

Іноді впоратися з поганою поведінкою дитини буває непросто. В особливо складних випадках зверніться до психолога.

 https://childdevelop.com.ua/articles/psychology/4038/

Рекомендації психолога батькам “складної” дитини

Рекомендації дитячого психолога батькам – улюблена тема багатьох Інтернет-порталів! Будь-яка типова ситуація стає приводом для написання сотень статей. Але вивчення великої кількості порад забирає надто багато дорогоцінного часу. Чи не так? Автори рейтингу Top-Psy зібрали найпоширеніші скарги батьків на дітей, щоб поділитися з читачами простими порадами щодо виправлення “важкої” поведінки.

• Про що сигналізують дорослим “неправильні” вчинки дитини?
• Що робити, якщо дитина часто бреше?
• Що робити, якщо дитина не хоче вчитися?
• Що робити, якщо дитина закочує істерики?
• Що робити, якщо дитина замикається в собі?
• Що робити, якщо дитина поводиться агресивно?

Дитина говорить неправду.

Навіть перебуваючи під батьківської опікою, маленька людина може відчувати незадоволеність життям. Фантазія чи брехня допомагають їй захистити те, що їй дороге, а в інших випадках – отримати те, чого не вистачає. Давайте разом пригадаємо, наприклад, скільки негативних емоцій приносять нам догани від начальства. Різке зауваження – серйозний привід для стресу!

Доросла людина, якщо внутрішній чайник закипить, може швидко змінити місце роботи, а дітям найчастіше втекти нікуди – вони тотально залежні від батьків. Щоб уникнути покарання (стресової ситуації), доводиться вигадувати брехню, іншими словами, захищатися від загрози. Якщо дитина часто бреше, вкриваючи від дорослих правду, то головна рекомендація дитячого психолога прозвучить в такий спосіб: “Створіть для дитини атмосферу прийняття та довіри!”.

Що означає створити довірчу атмосферу?

• санкції необхідно замінити діалогом – кажіть правду дитині, хоча б в доступних для її віку виразах;
• чесність не можна карати – не лайте дитину після зізнання в промаху;
• прийміть цінності дитини, покажіть, що ви на її стороні;
• не звинувачувати дитину на кожному кроці, граючи роль слідчого, ніколи не кажіть фрази на кшталт “ти знову ( постійно) брешеш!”, “ти – брехун” і т.д.
• виділіть дитині особистий простір;
• ставитеся з чуйністю до світу дитинства;
• любити – означає любити, незважаючи на промахи, але не варто приховувати свої почуття, якщо поведінка дитини засмучує близьких людей, просто скажіть про свої почуття.

Дитина не хоче вчитися.

Досить часто батькам доводиться стикатися з відмовами дитини відвідувати уроки в школі.  Але далеко не завжди небажання вчитися  вказує на лінь школяра. Досить часто поведінка вчителя вбиває навчальну мотивацію, а глузування однокласників змушують дитину викручуватися як завгодно, але втекти від атмосфери ненависті. Але найголовнішим ворогом бажання вчитися є амбітність батьків, якщо отримуючи погані оцінки, вона втрачає підтримку близьких людей. Батькам необхідно влучно розставити акценти в навчанні дитини. Навіть якщо педагоги стрімголов женуться за успішністю, шкільні оцінки відображають досягнення, які учні вже досягли. Тому не праві батьки, які слідом за вчителями тиснуть на своїх дітей. Куди важливіше підтримувати пізнавальний інтерес дитини, ніж дбати про формальні успіхи. Уявляєте стан дорослої людини яка день за днем ​​виконує нудну монотонну роботу, яка давно втратила сенс? Школярам буває набагато гірше … Крім того, насильно отримані знання, швидше за все забуваються, не приносячи користі. Відмітки допомагають учням ставити собі цілі, а також – прикладати сили до отримання бажаних результатів, але мірилом особистості дитини повинні ставати зовсім не вони.

 

Що означає коректно розставити акценти в навчанні дитини?

• проаналізувати, наскільки підходить школяреві програма навчання, по якій він навчається;
• зрозуміти, наскільки безпечний для дитини освітній простір- якщо навчання в школі з яких-небудь причин не підходить, подумати над альтернативами – домашнім навчанням, екстернат, виділити шкільні предмети, яким варто віддати більше сил;
• зрозуміти , що саме рухає дитиною в процесі навчання;
• подумати, чи залишається у дитини час на власні захоплення, спілкування з друзями.

 

Дитина закочує істерики.

Іноді маленька дитина не здатна впоратися з емоціями, влаштовуючи батькам істерику. Сильний плач, відчайдушні крики, биття кулаками об стіл, гучне тупання – подібна поведінка змушує дорослих кинути свої справи, поспішаючи на допомогу.

Здавалося б, підтримка поруч, але істерика посилюється ще більше. Чому так відбувається і що робити? Які рекомендації можна дати? Діти найбільш схильні до капризів, коли настає вік від 1,5 до 3 років – істерики можуть траплятися до десяти разів на день. Такою поведінкою, малюки, поки не навчилися виражати емоції “мирним” шляхом, вказують дорослим на те, що їх турбує. Наприклад, якщо турботлива мама занадто сильно закутала дитя перед прогулянкою, а тепер йому душно. Часом істерики – всього лише спосіб отримати вподобану річ.

Дитячі істерики – як поводитися батькам?

• уважно стежити за тим, щоб обстановка, навколо дитини була для неї комфортною;
• пам’ятайте, що дитина цілком може всерйоз турбуватися через “дрібниці”;
• приділяйте увагу самопочуттю дитини;
• не піддавайтеся на “шантаж”, коли, влаштовуючи істерику, дитина випрошує для себе іграшку, частування і т.д.
• вчити дитину висловлювати свої емоції, вдаючись до допомоги слів приділяти дітям достатньо уваги;
• не відмахуватися, навіть якщо дуже зайняті важливими справами, дитині, особливо в молодшому віці, як повітря, необхідно емоційно-насичене спілкування зі значимими дорослими.

Дитина замкнута.

Чому деякі діти вважають за краще зануритися в себе замість того, щоб спілкуватися з однолітками?

Причиною може бути темперамент дитини, а можливо – будь-які глибокі проблеми, що заважають знайти товаришів по спілкуванню.

Найчастіше, психіка замкнутих дітлахів занадто чутлива для того, щоб активно спілкуватися з людьми. Не варто нав’язувати такій дитині занадто швидкий темп життя, інакше є ризик того, що вона піде в себе ще глибше. Швидкість роботи не повинна бути занадто заниженою, але потрібно, щоб замкнута дитина змогла досягти успіху.

Що може порекомендувати дитячий психолог батькам замкнутого дитини?

• не вішайте на дитину ярликів ( “нетовариський”, “похмурий” і т.д.) підтримуйте емоційний контакт, заохочуйте прояви почуттів дитини, будь то смуток або радість;
• замкнута дитина повинна знати, що дійсно потрібна близьким, а також постійно отримувати підтвердження батьківської любові – проявів турботи, ласки, участі;
• не нав’язуйте занадто швидкий для дитини темп життя, навіть, якщо це стосується, наприклад, навчання проявляйте чуйність і обережність при спілкуванні з внутрішнім світом дитини, поважайте її цінності;
• Беріть активну участь в житті дитини: розпитуйте, грайте разом, ходіть гуляти, не віддавайте замкнуту дитину в дитячий колектив, де панує суперництво;
• розширювати коло спілкування корисно, але близьких друзів нав’язувати не можна;
• переконайтеся, що у дитини немає симптомів перевтоми, втоми, сильних стресів.

Дитина поводиться агресивно.

Ваша дитина – забіяка, що не дає спокійно жити однокласникам, не реагуючи на зауваження педагогів?

Спалахи агресії трапляються, якщо батьки вчасно не навчили сина або дочку відстоювати свою позицію без шкоди для оточуючих людей. Поряд з істериками агресивна поведінка для малюка – шлях заявити про невисловлені почуття. Важливий нюанс, який варто пам’ятати дорослим, чия дитина часто поводиться агресивно: необхідно навчитися відокремлювати переживання від поведінки. Відчувати гнів, обурення, роздратування – природно. Кричати, роздавати стусани, ламати чужі речі – погано, адже така поведінка шкодить іншим людям. Якщо агресія дитини в більш старшому віці підтримується дитячим колективом (наприклад, популярне   цькування однокласників, які неспроможні дати здачі), то одних лише роз’яснень буде недостатньо.

Подумайте, хіба виховне середовище, що провокує в дитині злість, може стати для неї сприятливим? Чи не варто вийти з колективу, де заправляє ненависть? Агресивний колектив не здатний виконати свої розвиваючі завдання, а його лідери найчастіше показують іншим учасникам групи, що досягти успіху, стати популярним можна тільки принижуючи слабших.

Рекомендації психолога-педагога батькам агресивного дитини:

• маленьку дитину можна переключити на продуктивні заняття;
• покажіть малюкові спокійніші способи вирішення конфлікту;
• дитина повинна відчувати себе в безпеці, знати, що їй буде надана підтримка близьких;
• обговорюйте і засуджуйте вчинки дитини, а не його особистість навчіть дитину відкрито говорити про почуття не варто намагатися заглушити агресію дітей силою, інакше можна породити відповідну агресію.

Джерело: https://psy-practice.com/publications/vzroslye-i-deti/top-5-rekomendatsiy-psikhologa-roditelyam-slozhnogo-rebyenka

 

 

Учням

 Батькам

 Батькам

Як допомогти дитині досягти успіху у школі

Усі батьки бажають, щоб їхні діти добре вчились у школі. Проблема не в тому, що батьки не здатні допомогти дитині добре вчитися. Зрештою, небагато хто з нас має досвід або є фахівцем у питаннях освітніх методик чи дитячої психології. Просто батьки не знають кращого способу допомогти своїй дитині. У цій статті запропоновано деякі поради про те, як можна покращити ймовірність успіху вашої дитини у школі. Пам'ятайте: для високої результативності ці методи вимагають часу й терпіння, – не очікуйте дива за один вечір.
1. Поясніть дітям, що навчання – це їх «робота»
Батьки часто питають, що вони можуть зробити, щоб зацікавити дитину конкретним предметом або завданням. Ось найважливіший урок, який дитина повинна дізнатися про школу: нікого не хвилює, зацікавлена вона в чомусь чи ні. Звісно, діти вчаться краще, коли предмет їм цікавий, але в обов'язковому порядку їм належить засвоїти таке: вони повинні вивчати й той матеріал, який їм мало цікавий або не цікавий зовсім. Це робота дітей.
2. Ставте високі орієнтири й цілі
Не треба бути особливо прискіпливими і наполегливими батьками, але ви повинні розуміти, що батьківські очікування мають величезний вплив на успішність учня. Якщо ви не очікуєте від дитини успіху, вона, швидше за все, його не досягне.
3. Розрізняйте поняття «вчити» і «вивчити»
Дуже часто батьки питають дитину, чи вчила вона предмет (а насправді, чи ознайомилась вона з ним), і дитина відповідає «так». Але цього недостатньо! Ви повинні переконатися, що дитина засвоїла урок. Попитайте дитину із предмета. Потім попитайте її з того ж матеріалу через кілька днів, а потім ще раз через тиждень. Який сенс у навчанні, якщо інформація забувається через тиждень? Пам'ятайте, що роботодавцям вашої дитини буде глибоко байдужий її диплом (особливо додаток з оцінками) і зовсім не байдужі навички та знання.
4. Приділяйте першочергову увагу навчальному процесу
Усім дітям необхідний час на відпочинок. Ігри, як поодинці, так і з іншими дітьми, добре розвивають дитячі інтелектуальні та соціальні навички. Однак на перше місце діти повинні (звісно, у розумних межах) ставити роботу, а гру – на друге. Зрештою, добре розвинена працелюбність швидко виправдає себе. У дітей повинен бути спланований спеціальний час для виконання шкільних завдань. У міру дорослішання дитини час на навчання треба збільшувати.
5. Забезпечте відповідну обстановку для виконання домашніх завдань
Переконайтеся, що в дитини є всі необхідні інструменти для досягнення успіху – стіл, стілець, гарне освітлення, необхідне шкільне приладдя (папір, олівці, ручки, калькулятор, комп'ютер, лінійки, компаси, транспортири, скріпки, блокноти тощо) і, найголовніше, тихе місце для роботи.
6. Нехай дитина в усьому розбирається самостійно
Нехай дитина сама протягом певного часу подумає над своїм завданням, перш ніж просити вас про допомогу. Пам'ятайте, що кожного разу, коли ви даєте учню готову відповідь на запитання, ви позбавляєте його можливості дійти до неї самостійно. У той же час доцільно допомогти дитині, яка зробила розумну, але невдалу спробу зрозуміти щось без сторонньої допомоги.
7. Учіть дитину необхідних навичок розуміння прочитаного
Дуже багато дітей читають і не запам'ятовують або не розуміють, про що читали. Щоб закрити цю прогалину в навчанні, діти не повинні переходити до наступного розділу, доки не зрозуміли попереднього. Якщо вони нехтують цим правилом, то, швидше за все, не зможуть зрозуміти зміст наступного розділу. Ви також повинні навчити дітей робити нотатки про те, що вони читають (або, ще краще, коротко конспектувати те, що прочитали). Нотатки та конспектування зміцнюють розуміння учнем прочитаного матеріалу й дозволяють йому краще підготуватись до письмових іспитів.
8. Дитина повинна виходити за межі матеріалу, що їй викладається
Узагалі, чим більше дитина займається, тим краще засвоює й довше зберігає в пам'яті матеріал. Учні повинні займатись більше й засвоювати більше, розв'язуючи завдання і роблячи вправи з підручників, не тільки ті, які задав учитель. Батьки, які хочуть допомогти своїм дітям домогтись успіху, повинні спонукати їх робити більше, ніж заданий мінімум.
9. Дитина повинна вчитися цілий рік
Літо – це час канікул, але це не повинно означати, що діти три місяці відпочивають від навчання. Літо – сприятливий час для повторення матеріалу, для вивчення того, що не пройдено у школі, для відвідування бібліотеки та перегляду нових книг і розвитку нових інтелектуальних навичок, наприклад, навчання гри в шахи, шашки або нарди.
10. Показуйте гарний приклад
Нехай ваша дитина бачить, що навчання не завершується тоді, коли ми закінчуємо школу. Моделюйте хорошу освітню поведінку, демонструючи дитині те, як ви справляєтеся зі своєю роботою та домашніми обов'язками, і нехай ваші діти знають, що ви продовжуєте вчитись. Батьки, які отримують учений ступінь або закінчують навчання у вищому навчальному закладі на бакалавра або магістра, можуть бути особливо авторитетними. Якщо ж ви пропускаєте заняття, то чи не так робитимуть ваші діти, коли випаде подібна можливість? Якщо ви вчитеся з-під палиці, не варто очікувати, що ваші діти будуть навчатися краще. Докладіть усіх зусиль, щоби продемонструвати дитині за допомогою власних дій, що хороші освітні навички приносять щедрі плоди в навчанні.

https://childdevelop.com.ua/articles/school/587/